Історія лебединського образотворчого мистецтва досі наповнена багатьма невідомими іменами талановитих митців, замовчуваних або забутих. Одним з таких є постать талановитого живописця і педагога Валерія Кузьмича Грицая (1939-1992), творчий доробок якого наразі мало знаний та слабо інтегрований до лебединського мистецького простору другої половини ХХ ст., а прізвище художника відоме лише вузькому колу мистецтвознавців та дослідників.
Народився самодіяльний художник Грицай Валерій Кузьмич 1 листопада 1939 року у м. Гадяч. Після закінчення Лебединського педагогічного училища в 1958 р., працював вихователем середньої групи у Синівському дитячому будинку, де керував духовим, струнним та естрадним оркестром. Там же проявилась його любов до художнього мистецтва.
Так склалася доля, що з родиною він переїхав до Лебедина, де з 1968 року і до останніх днів життя працював учителем музики і малювання в Лебединській школі №6. В 1980 році закінчив Одеський педінститут ім. К.Д Ушинського. 23 травня 1990 року отримав звання учителя-методиста.
Крім основної роботи, яка приносила задоволення, Валерій Кузьмич захоплювався мистецтвом та працював як самодіяльний художник. 4 жовтня 1992 року в Лебединському художньому музеї була відкрита персональна виставка Грицая, на ній експонувалося 87 живописних робіт; більшість із них пейзажі Лебединщини та натюрморти. Ліричне сприйняття життя, щире відношення до живопису проходять через всю його творчість. Його картини розповідають про красу природи у різні пори року («Бабине літо», «Перед грозою», «Полтавський краєвид»). Роботи художника відносно невеликі та відзначаються глибокою і тонкою поезією.
11 травня 1992 р. Валерій Кузьмич відійшов у вічність, та залишив по собі добру згадку у своїх картинах.
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
