Лебединський скарб знову нагадав про себе

0
13040

29 травня 2017 року в Національному музеї історії України відкрилася виставка прсвячена 21-й річниці Лебединського скарбу. Нагадаємо що в 1996 році на Мироносницькому цвинтарі був знайдений глиняний горщик в якому знаходилося близько 1.2 кг золотих та майже 11 кг сібних монет, нагород та прикрас.

А почалася історія знаходження Лебединського скарбу справжнім детективом. 18 квітня 1996 р. група землекопів із шести чоловік під час викопування могили у старій частині цвинтаря Мироносне, що в місті Лебедині Сумської області на глибині 40-55 сантиметрів від поверхні землі розбили глиняну посудину, з якої висипалися золоті та срібні монети та предмети. Знайшовши ці предмети, вони їх привласнили, розділивши між собою із допомогою звичайного стакана-гранчака.

Завдяки блискавичній операції, яку провели співробітники СБУ, ці предмети були вилучені й передані до Національного музею історії України на тимчасове зберігання для проведення мистецтвознавчої експертизи. Експертиза була закінчена в жовтні 1996 р., матеріали передані до суду. За вироком Лебединського районного суду Сумської області від 6 березня 1997 р. цей скарб було конфісковано в прибуток держави шляхом адресної передачі на постійне зберігання до НМІУ, що й відбулось 24 квітня 1997 р.

Хронологічний аналіз скарбу показав, що захований він був у період революційних подій, приблизно в 1917-1918 рр. і, не виключено, що власник скарбу загинув, тому цінності залишились лежати в землі. Ймовірно його власником був ювеліром, який для виготовлення прикрас скуповував та накопичував предмети із дорогоцінних металів для подальшого виготовлення із них своїх виробів. Також вірогідною є версія, що власник був лихварем.

Сам скарб складається із 2131 одиниць зберігання загальною вагою 12176 грамів, з них предмети з вмістом золота 1204 грами, предмети з вмістом срібла – 10923 грами. Найдавніша монета скарбу номіналом «Орт» 1624 р., Речі Посполитої, а найпізніша – «20 копійок» 1916 р.

Нумізматична частина скарбу складається з 1845 одиниць зберігання, зокрема 139 золотих монет. З них 1820 – це монети та медалі  Російської імперії  XIX  – поч. XX ст. (з яких 197 од. – монети-дукачі). Також є 25 монет  XVII – XIX cт., які були в грошовому обігу на території Польщі, Австро-Угорщини, Пруссії, Росії, Саксонії, Норвегії, Туреччини.

Також 286 одиниць зберігання – це предмети декоративно-ужиткового мистецтва  – ювелірні предмети, які датуються  XIX  – поч. XX ст.  Переважно це вінчальні обручки, персні, сережки-лунниці, браслети, запонки, хрести натільні, ланцюжки, якими представлені окремі майстри золотої та срібної справи, відомі центри виробництва  – Москва, Київ, Одеса, Петербург, а також популярні в той час фірми й майстерні Губкіна, Богданова, Митрофанова, Ребенка.

Всі предмети, що входять до скарбу  мають культурну та історичну цінність в складі скарбу й розглядаються як цілісна культурно-історична пам’ятка.

Завітайте на сторінку виставки в Національному Музеї Історії України – НМІУ https://www.facebook.com/pg/nmiuu/photos/?tab=album&album_id=651047725104549

Матеріал з сайту: http://lebedyn.org  Фото Сергія Демченка


Матеріали з книги В.Г. Дудченка “Лебедин на межі тисячоліть” (стор. 192-194)

АНАТОМІЯ ЛЕБЕДИНСЬКОГО СКАРБУ

  1. Де і як знайшли його

Фінал його відомий майже всім. А ось історія виникнення і час поховання на Мироносницькому кладовищі Лебедина поблизу залізобетонного хреста, що на могилі 22-річної Пелагеї Новосельської, яка померла у 1911 році, мабуть, залишиться загадкою. На жаль, розбилася вдрузки глиняна ковбушка, у якій було закопано скарб на невеликій глибині. А вона могла б розповісти дослідникам багато цікавого.

На представлення скарбу в Сумське обласне управління запросили журналістів багатьох видань. Незважаючи на попередні прохання лебединських журналістів, їм про це навіть не повідомили. Тому після першої публікації про знайдений на цвинтарі золотий і срібний скарб нашій газеті у подальшому довелося користуватися публікаціями столичних газет, бо саме у Києві робили експертизу і опис знайденого скарбу. Із 324 сторінок опису до нас дійшло кілька найголовніших моментів.

Це вже  сьомий скарб, знайдений на території Лебединщини  за останні сорок років. За розмірами він теж вигідно відрізняється серед усіх досі знайдених на Україні. У місцевих краєзнавців є кілька версій відносно виникнення цього скарбу. Найбільш вірогідні з них пов’язані з революційними подіями і громадянською війною. Стосовно цього хочеться почути й інші думки людей, причетних до цієї знахідки. Адже попереду й інші, ще не знайдені скарби, у т.ч. легендарний Полуботків, який вважається нашим земляком, бо землі й маєтності українського гетьмана Павла Полуботка знаходяться і в Лебединському повіті.

У заключній частині опису чомусь не згадуються срібні ложки різної величини. А вони, як і перекушені обручки, перстні та серги, можуть засвідчити дещо. Цікаво й те, що скарб явився лебедицям на четвертий день після Пасхи, 18 квітня 1996 року, але шестірці копачів, які потай розподілили його між собою, він не дістався. Замість цього рішенням Лебединського нарсуду їм дісталося «на горіхи», кожному по року умовно. А могло бути зовсім інакше.

  1. Напрямки експертизи

На підставі постанови за кримінальною справою № 41 від. 14.05 та від 07.06.1996 р. начальника 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України по Сумській області М.В. Грека, експертна група Національного музею історії в складі: М.С. Стрілець – зав. відділом фондів, О.І. Мінжуліна – заввідділом реставрації, З.О. Зразюк – зав. сектором медальєрики, Р.М. Омельченко – ст. наукового співробітника відділу нумізматики, Н.О. Стрижакової – ст. наукового співробітника відділу нумізматики, С.І. Совєтнікової – наукового співробітника відділу фондів – провела експертизу монет, предметів декоративно-ужиткового мистецтва в кількості 2131 одиниця. У відповідності до фахової спеціалізації комісія зробила експертизу предметів декоративно-ужиткового мистецтва, обґрунтувала вартість, загальні висновки, зберігання матеріалу, чистку, консервацію, часткову реставрацію, формування документації за допомогою системи обліку та наукової атрибуції, часткову візуалізацію.

  1. Культурна, історична та матеріальна цінність знайденого

Для об’єктивного визначення, технічної характеристики, матеріальної оцінки всі предмети пройшли очистку та консервацію в реставраційній майстерні музею. Поряд з цим реставратор почав роботу по складанню окремих фрагментів цілісних предметів.

Після проведення консерваційних робіт кожен предмет був зважений. Загальна вага скарбу складає – 12.176,08 грама, з них вага предметів з вмістом золота становить 1204, 93 грама, вага предметів з вмістом срібла – 10.923,78 грама, інших кольорових металів – 47.37 грама.

На підставі вивчення скарбу, місця його заховання, було встановлено, що всі матеріали належать до одного пам’ятника – монетно-речового скарбу загальною кількістю 2131  предмет.

У зібранні переважають монети з різних номіналів, з коштовних металів: срібла та золота, є кілька монет з мішаних кольорових металів. Загальна кількість монет – 1845, в тому числі 139 золотих. Переважають монети російського регулярного карбування 1703-1916 років, спецвипуски монет, які були в обігу на території Польщі. Зустрічається кілька монет іноземного походження: Австро-Угорщини, Прусії, Саксонії, Норвегії, Польщі, Туреччини. Найранішою монетою скарбу є монета номіналом «Орт» 1624р. Речі Посполитої, найпізнішою – «20 копійок» 1916р. За номіналами кількісно монетна частина скарбу російського складається: «5 рублів» – 109, «10 рублів» – 26, «7 рублів 50 копійок» – 1, «Рублі»  – 226, «Полтини» – 34, «50 копійок» – 127, «25 копійок» – 20, «20 копійок» – 409, «15 копійок» – 506, «10 копійок» – 322, «5 копійок» – 25,  «спецвипуски» – 15.

Для всіх монет російської частини скарбу є характерним єдиний монетний тип з сукупністю зображень на гербовому та лицьовому боках. Основні та допоміжні елементи оформлення доповнюють декоративні деталі: ободки (лінійні, крапкові, зубчасті), фігурні рамки, картуші, стріки, дубове і лаврове листя. Вони мають шість основних видів оформлення гурту: насічне, шкуровидне, сітчасте, пунктирне, візерункове. На гуртах монет високих номіналів викарбувані відповідні написи.

Частина скарбу, до якої входять іноземні монети, кількісно невелика – 25 одиниць, в тому числі золоті монети  – два дукати і франк.

Значний інтерес являють монети високих номіналів, карбовані в часи правління російських імператорів Петра I (1682–1725), Петра III (1761–1762), Катерини II (1762–1796).

Особливістю монетної частини скарбу є наявність значної кількості монет-дукачів – 197 од., тобто монет переважно високих номіналів вартістю «5 рублів», «Рубль», «Полтина» з напаяними вушками, вушком-бантом по зовнішньому верхньому краю для підвішування. З цим доповненням монети вилучались з грошового обігу і переходили до розряду дорогих прикрас – аксесуарів українського народного жіночого одягу.

Серед нумізматичної частини скарбу є один коронаційний жетон на честь коронації російського імператора Олександра III (1883р.). Серед нагородних срібних медалей 7 нагрудних (без кріпильних колодок) та одна настільна «От главного Управления Землеустройства и земледелия» (1911р.). До цієї групи відносяться 3 Георгіївські хрести 4-го ступеня, один нагрудний знак «За отличную стрельбу».

Предмети декоративно-прикладного мистецтва – ювелірні та історико-побутові – були атрибутовані на підставі ретельного вивчення клейм, написів, зображень, дослідженням окремих нюансів художнього оформлення.

Ці предмети належать до зразків виробів, які відображають стійкі традиції художньої обробки дорогоцінних металів, що склались в другій половині 19-го – на початку 20-го ст. Їх виділяє висока якість, досконалість декорування.

Особливо характерна для них чистота обробки поверхні: чиста і однорідна гладінь, або поєднання з тонким гравірованим малюнком, емаллю.

Ювелірними виробами – в основному це обручки вінчальні, перстні, сережки, браслети, запонки, брошки, хрести натільні, ланцюжки – репрезентовані найвідоміші центри їх виробництва 19-го – початку 20-го ст.: Москва, С.-Петербург, Одеса, Київ, С.-Красне Костромської губернії. Ці предмети масового виробництва тиражовані, на перший погляд, малохудожні. І все ж відповідність кожної моделі технологічним і природним якостям дорогоцінного металу і на цій основі віднайдені пропорції форми демонструють можливість експериментування, створення нових композицій, давали можливість задовольнити індивідуальні смаки, швидко змінювати асортимент та орієнтуватись на сучасний розвиток моди.

Як частина монетно-речового скарбу предмети декоративно-прикладного мистецтва мають культурну, історико-музейну цінність, оскільки ілюструють одну із сторін повсякденного побуту, естетичний світогляд різних прошарків населення.

В ході дослідження експерти прийшли до висновку, що всі розглянуті предмети мають культурну та історичну цінність в складі скарбу без будь-яких виключень, а в цілому скарб розглядається як цілісний змістовний культурно-історичний пам’ятник, що відбиває певне коло ідей та понять в зображеннях і написах, іменах і датах, художніх та епіграфічних даних, в матеріалі і техніці виконання, у вазі як елементі метрології, в художньому декорування виробів.

Експертизою встановлено, що досліджений скарб має тезавраційний характер, тобто нагромадження власником дорогоцінного металу у вигляді монет, виробів, частково з коштовним камінням, окремих фрагментів (лому) відбулось в період грошової кризи, значної інфляції і девальвації, знецінення паперових грошей, що і причинило досліджуване експертами приватне тезаврування як способу збереження від знецінення особистих коштів та переведення їх у реальні цінності. Практично всі ймовірно коштовні вставки (каміння) з прикрас демонтовані. Висновок про тезаврацій них характер коштовностей дає підставу гіпотетично ствердити, що скарб було сховано в 1916-1918 рр., відомих значними соціально-економічними потрясіннями. На жаль, супровідних матеріалів, які б точніше і повніше дали можливість датувати час поховання скарбу, не було.

Поряд з культурно-історичною цінністю експортовані предмети мають значну матеріальну вартість, оскільки в їх складі наявні дорогоцінні метали. Реальна вартість предметів визначена за вагою дорогоцінного металу в їх складі на підставі цін на дорогоцінні метали у виробах, затверджених наказом Міністерства фінансів України за погодженням Національним банком та Міністерством економіки Країни № 21 від 07.02. 1996р., виходячи з вартості за 1 грам дорогоцінного металу відповідної проби: золото 585 проби – 1 255 000 крб., золото 900 проби – 1 931 000 крб., срібло 875 проби – 25 000 крб.

При встановленні вартості предметів декоративно-ужиткового мистецтва – ювелірних та побутових виробів – експертами надана надбавка в розмірі 100% за наявність клейм відомих фірм, майстерень-виробників, окремих майстрів золотої та срібної справи 19-го – поч. 20-го ст., рідкісне поширення аналогічних предметів нині.

Фізичний стан предметів задовільний. Значні потертості, подряпини, забоїни на монетах та виробах виникли під час обігу та тривалого вжитку. На певній частині монет-дукачів зображення легенди стерті механічним способом для надання їм специфічного блиску.

Таким чином, вартість скарбу за сумою оцінки кожного предмета станом на 18.04.1996р. складає: – 2. 960. 177. 000 крб.

Враховуючи неординарність знахідок, масштаби тезаврованих цінностей, географічне походження, унікальність операції, проведеної відповідними підрозділами Управління Служби безпеки України по Сумській обл. по врятуванню від пограбування скарбу, та розглядаючи його як суто науково-історичне явище, експерти вважають за доцільне встановити загальну оцінку скарбу 10 000 000 000 (десять) мільярдів крб.

Якщо все це перевести у гривні, то вийде теж кругленька сума. Шкода, що лебедицям не залишили знімків чи переведених на папір за допомогою простого олівця відбитків монет. А там були і зовсім рідкісні – золоті дукати і франк, а також дукачі, медалі. Саме ця частина скарбу становить неабиякий інтерес для наших нумізматів.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут