З безлічі спокус, які пропонує нам світ, багато хто обирає природу. І це не дивно, адже природа дарує нам відчуття спокою та гаррмонії, вона показує нам істинну красу – без модифікацій та перебільшення…
І, хоч часто люди, в пошуках незабутніх вражень, планують свої мандрівки кудись за кордон, та інколи, аби побачити щось неймовірне, не обов’язково їхати дуже далеко. Багато природніх чудес розташувались прямо у нас перед носом. Тож, якщо ви ще не визначилися, куди поїхати цього літа, пропонуємо вам подорож до унікальної ділянки незайманого степу – природного заповідника «Михайлівська цілина».
Заповідник «Михайлівська цілина» – одне з унікальних місць, що входить до числа семи природних чудес Сумщини. Місце примітне тим, що тутешні лучні землі ніколи не були зорані. Пласт родючого грунту – три метри завглибшки. Завдяки рослинам, що тут ростуть і цвітуть у різний час, степ протягом літа до 12 разів вдягається у різноманітні кольори. За периметром заповідник, площею 882,9 га, обсаджений лісом.
«Михайлівська цілина», червень 2020
Знаходиться заповідна територія в межах Лебединського та Недригайлівського районів, в басейні річки Сула (біля с. Великі Луки Катеринівської сільради). Створений заповідник з метою збереження та відтворення степових природних комплексів, що мають важливе природоохоронне та наукове значення. Це унікальна ділянка лучного степу в лісостеповій зоні Україні.
У дореволюційний час це був степ Михайлівського кінного заводу, що входив до складу земель графа Василя Капніста, а після його смерті, сина – Олексія Капніста, і мав площу близько 1000 га. До 1928 року залишилася нерозораною ділянка 202,48 га. Спеціальною постановою Сумського Окружного комітету від 16 липня 1928 року «Михайлівська цілина», була оголошена заповідником місцевого значення. З того періоду й починається збереження типового для лісостепової зони природного комплексу – рівнинного лучного степу. З 1947 року «Михайлівська цілина» стала заповідником республіканського значення, у 1951 році перейшла у відання АН УРСР. Тривалий час «Михайлівська цілина» була очастиною Українського степового природного заповідника. Сьогодні – окремий заповідник.
Гостьовий флігель. Сучасний вигляд 
Місце, на якому стояв маєток Капністів
Та, добратися до самого заповідника виявилося не так вже і просто. Тож, перш ніж дістатися до «Михайлівської цілини» учасники чергового туру-розвідки – працівники Лебединського художнього музею імені Б.К.Руднєва та громадської організації «Мистецька платформа Лебедина» (голова – Іван Мальцев) прийняли участь у своєрідному квесті «Знайдіть заповідник». Ускладнювали пошук – відсутність вказівників, жахливі дороги та поради мешканців навколишніх сіл, що підказували, часто діаметрально протилежні напрямки до заповідника. Родзинкою квесту став вказівник «Михайлівська цілина», що показував дорогу у протилежному від заповідника напрямку. Тож, замість 38 км від Лебедина, учасники туру-розвідки проїхали, майже 50. На щастя зворотня дорога принесла менше сюрпризів.
Та, не дивлячись на всю «радість» подорожі, все компенсував теплий прийом у самому заповіднику. Хочеться відзначити відданість справі, ентузіазм та готовність допомогти працівників польової станції «Михайлівської цілини» – Миколи Скляренка та Юрія Пилипенка, які провели цікаву та насичену подіями екскурсію по заповідному степу, а потім почастували всіх неймовірним чаєм із трав, зібраних на цілині.
В ході екскурсії було відзначене унікальне біорізноманіття заповідника: його флора нараховує близько 525 видів. Серед них: 175 видів степових, 13 лучних, 90 водно-болотних та 62 лісових. Тут зростають рослини занесені да Червоної Книги України: брандушка різнобарвна (Bulbocodium versicolor), горицвіт весняний (Adonis vernalis), сон розкритий (Pulsatilla patens), ковила волосиста (Stipa pennata), рябчик руський (Fritsllaria ruthenica) та ін. З рідкісних гибів зустрічаються зморшок степовий та печериця табличаста.
Брандушка різнобарвна 
Горицвіт весняний 
Сон розкритий 
Ковила волосиста
Тваринна фауна представлена типовими для регіону видами: лисиця, вовк, козуля, кабан, заєць-русак, ласка, куниця. Також тут мешкає 20 видів тварин занесених до Червоної книги: мишівка степова (Sicista subtilis), тушканчик великий (Allactaga jaculus), горностай (Mustela ermine), мідянка звичайна (Coronella austriaca), сорокопуд сірий (Lanius excubitor), лунь лучний (Circus pygargys), ксилокопа звичайна (Xylocopa valga), махаон (Papilio Machaon), джміль лезус (Bombus laesus), стрічкарка орденська малинова (Catocala sponsa) та ін.
Мишівка степова 
Тушканчик великий 
Сорокопуд сірий 
Лунь лучний
Окрім надзвичайної природи, «Михайлівська цілина» може похвалитися й комплексом автентичних українських садиб, що є своєрідною зменшеною копією українського села середини ХХ століття.
У цих хатинках здебільшого відтворено побут, але є й такі, що зберігають у собі майже експозиційні етнографічні речі, наприклад, вишивки, килими, тощо. Крім того, селянське життя можна не тільки побачити, відчути, а й… скуштувати. У козацькій корчмі «Діда Василя та баби Галі» гість заповідника має змогу почастуватися українськими стравами.
Описати усю красу цього заповідника у кількох абзацах не вийде. Варто просто приїхати і на власні очі впевнитись, наскільки тут вільно почувається кожен. Та й взагалі Лебединщина, а особливо – «Михайлівська цілина» дає змогу людині вдихнути на повні груди, по-справжньому розслабитись і тільки тоді видихнути.
Зважайте також, що «Михайлівській цілині» потрібно подарувати цілий повноцінний день, бо вона того варта.
Насичена подорож до заповідника «Михайлівська цілина» принесла учасникам багато цікавих і приємних вражень, ставши справжнім випробуванням на витривалість, неймовірною пригодою та корисною пізнавальною мандрівкою, що завершилася відпочинком на березі річки.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
