Лебедин, якого більше не має, оживає в роботах Сергія Васильківського.
Васильківський відноситься до блискучої плеяди художників-реалістів, що прославили українську малярну школу кінця ХІХ – початку ХХ ст. Сьогодні, його твори зберігаються у найбільших музеях нашої країни, за кордоном, у численних приватних збірках і колекціях. Впродовж більше, ніж ста років вони є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця і графіка, що пробуджують в нас щирі почуття, бентежать наші душі. В них живе мальовнича Україна.
Серед таких його робіт й невелика за розміром акварель «Стара церква Св. Георгія у м. Лебедин 1765 р.», що зберігається у колекції Харківського художнього музею.
Наповнена любов’ю й поетичною ніжністю акварель Васильківського, ніби, переносить нас у Лебедин 1890-х років, коли ще можна було, прогулюючись по Довгалівці, зайти до церкви Святого Георгія (Юрія). Церква була справжнім взірцем прадавньої простоти і буденності в церковній архітектурі, що не могло не зацікавити Васильківського під час його перебування у Лебедині у 1890-х рр.
Попри невеликий формат (11,8х18 см), «Стара церква Св. Георгія у м. Лебедин 1765 р.» дуже цікава: чітка побудова, гармонійне співвіднесення всіх складових, пружна ритмічність надає їй піднесеного звучання. А реалізм, з яким Васильківський виконав свій малюнок, тісно переплетений з сентименталізмом. Пропорції храму, чисте небо, галявина із стежкою, квітуча природа, старий паркан – все викликає розчулення.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
