Розмір: 56,5 х 107,0 см
Полотно, олія
В колекції: з 1948 року
Знаний і добре відомий в першій половині ХХ століття мистець Василь Семенович Корочкін (псевдонім – Сварог) досяг всього власними силами і завдяки таланту.
Його шлях у мистецтво розпочався з невеликого повітового містечка Новгородської губернії – Стара Руса, де талантовитого хлопця помітив вчитель училища – Чистяков. Завдяки його протекції та зібраним по підписці коштам, юнак невдовзі вступив до художньо-промислового училища Штігліца в Петербурзі. Саме там, він і присвоїв собі ім’я слов’янського бога вогню і неба Сварога, підписуючи з тих пір всі свої твори – «В. Сварог».
Надзвичайно працьовитий, невтомний та у постійному пошуку Василь Сварог (академік з 1913 року) залишивши по собі неоцінений спадок: сотні полотен, тисячі малюнків та ескізів. У його рідному місті – Старій Русі про цього унікального художника написані десятки книг, сотні статей, його ім’ям названа картинна галерея та одна із вулиць. Роботи майстра зберігаються в приватних колекціях, музеях та галереях по всьому світу.
Стиль Сварога-живописця сформувався під впливом російського живописного реалізму рубежу XIX-XX століть. Проте, у повну силу його обдарування розкрилося після Жовтневої революції. Він жваво відгукувався на всі хвилюючі події сучасності, а його численні малюнки, які друкувалися в пресі, стали своєрідним художнім літописом тих подій.
Важливий період у творчості Сварога почався в 1929 році, після переїзду в Москву, де він створив десятки величезних полотен із зображенням вождів революції, які принесли йому офіційне визнання і матеріальне благополуччя. Ці твори й досі зберігаються в музеях колишнього СРСР. Завдяки ним Сварога, інколи, називають літописцем сталінського часу.
Однак краще, що було створено Сварогом в 1930-1940 роки в живописі, не пов’язане з доктриною соціалістичного реалізму, а відображає особисті художні уподобання майстра, його глибоке знання традицій російського мистецтва «срібного століття». Саме ці твори сьогодні привертають увагу до творчості художника. Його портрети й інтер’єри, на дивно вільні та насичені повітрям, багаті грою світла, відрізняються точністю психологічних характеристик і глибиною.
Серед таких робіт й портрет в інтер’єрі «Біля лампи» (1930) із лебединської колекції. Портрет друга Сварога – петроградського художника Васля Звєрєва (1883-1942) з дружиною (В.Сварога), створений на стикі трьох жанрів: образ жінки, освітлений лампою, безумовно – портрет; динаміка руху намічена художником, який пише портрет; а предмети на столі – утворюють натюрморт. Всі компоненти картини об’єднані спокійною поезією, а сама картина викликає почуття гармонії, тиші та деякого смутку.
Картину без перебільшення можна назвати шедевром Василя Сварога. Її чарівність частково виходить з абсолютної правдоподібності й оптичної достовірності сцени і кожної її деталі: від задумливого обличчя моделі до положення рук художника перед портретом. У цьому сенсі це полотно одне з кращих досягнень соцреалізму 1930-х рр.
Проте, Сварог не задовольняється об’єктивною передачею того, що знаходиться у нього перед очима. Художник майстерно грає з простором висвітлюючи його лампою, яка закрита від глядача полотном художника. Світло падає на обличчя моделі й освітлює частину фону за нею, інша ж частина залишається в тіні, що створює додатковий об’єм та глибину простору. Завдяки цьому виникає враження не намальованої, а реальної кімнати, в яку глядач міг би увійти та сісти за стіл разом з героями полотна.
В картині відчувається атмосфера спокою і рівноваги. Митець не намагався проникнути в психологію людей, щоб виділити їх на фоні речей. Суть полотна в тому, що тут майже все являється головним: люди, мольберт, речі на столі… Художник свідомо уникає метушні, він прагне показати спокійну велич та духовну красу своїх героїв.
Ближче познайомитися з картиною Василя Сварога «Біля лампи», а також іншими роботами українських та російських художників 1920-х – 1940-х років можна в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. Сайт музею – https://artmuseum.lebedyn.org/
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ