Розмір: 68 х 52,7 см
Полотно, олія
В колекції: з 1918 року
На полотні – правнучка наказного гетьмана України Павла Полуботка – княгиня Олександра Олександрівна Долгорука (1765-1809). Олександра – донька Олександра Федоровича Коробовського та Парасковії Андріївни Полуботок. Двічі була заміжньою: спочатку за генералом Андрієм Григоровичем Іваненком, а після його смерті – за членом Військової колегії, князем Олексієм Миколайовичем Долгоруким (1750-1816).
До 1918 року портрет знаходився в картинній галереї графа Олексія Васильовича Капніста, в с. Михайлівка Лебединського повіту, так як дружина Долгорукого – Олександра Олександрівна, відносилася до числа його предків.
Автор портрету – не встановлений, проте на думку директора Московського меморіального музею Василя Тропініна, Галини Кропивницької (29.09.1979), робота відноситься до останніх років XVIII століття. Вбрання княгині – типове для кінця XVIII – початку ХІХ століття, а зачіска – для 2-ї половини 90-х років XVIII століття.
Колірна гамма портрету досить стримана, але з кількома яскравими акцентами на обличчі та грудях моделі. Легкий рум’янець півтонами лягає на світлих щоках і губи жінки, змушуючи матову шкіру – сяяти. Контраст посилюється сріблом волосся і переходом від темного до світлого на задньому плані.
У портреті добре помітно разючу увагу художника до деталей, які спочатку не настільки очевидні. Але варто придивитися, і ось легка шаль тонкої роботи видає аристократичність життя героїні, ніжно-зелений пояс, напівпрозорий повітряний комір сукні, об’ємні кучері, виблискуючі очі… Все це говорить про серйозну й копітку роботу, яку провів майстер, намагаючись зафіксувати і передати для майбутніх поколінь – прекрасний образ доброї матері поважного сімейства. Хоча, княгиня Долгорука й виглядає дещо втомленою, але готовою ось-ось чарівно посміхнутися. Це враження анітрохи не псують темні фарби фону, навпаки – вони створюють незвичайну легкість, жвавість і викликають бажання дізнатися історію цієї жінки.
На портреті, княгині Олександрі вже давно за 30, що для XVIII століття вважалося, майже, похилим віком. Та, її камерний, дещо сентиментальний образ, й лагідна натура передані художником просто чудово. Відсутність коштовних прикрас й простота домашнього вбрання не відволікають від її особи. При цьому, художник вдало підкреслив її вміння подати себе, показати свій тонкий і елегантний смак. По тому, як княгиня поводиться, як тримає поставу, можна сказати, що вона сповнена почуття власної гідності і знає «собі ціну». Її фігура – легка і витончена, а гордовита постава говорить про її теперішнє знатне положення, яке вона несе з честю.
Разом з тим, дама на портреті здається глядачу дещо усунутою, закритою, мовчазною, яка не хоче відкривати своїх таємниць. Але художнику вдалося їх прочитати. Сучасники княгині Долгорукої визнавали, що на портреті дуже точно переданий характер Олександри Олександрівни, схоплені ті особливості натури, які відрізняли її від інших людей. В наші дні схожість з оригіналом перевірити, звичайно, неможливо, однак, говорити про геніальність портрета цей факт не заважає.
Ближче познайомитися з «Портретом Олександри Долгорукої», а також іншими портретами й парсунами ХVIIІ століття можна в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
