Особливу роль у музейній справі відіграє така важлива частина наукової роботи, як атрибуція експонатів. Метою даного дослідження є спроба визначення авторства статуетки «Турок, що палить» та роки його виготовлення.
В експозиції Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва увагу привертає порцелянова статуетка «Турок, що палить», сер. ХІХ ст. («Турок з кальяном», порцеляна, відлив 12х9х7 см). Вона експонується в одній із музейних шафок у другій залі. Відомо, що робота потрапила до колекції завдяки пошуковій діяльності засновника музею Бориса Руднєва (1879 – 1944) до 1937 року, швидше за все з поміщицького маєтку графа Капніста з с. Михайлівка.
Довгий час вважалося, що статуетка належить до Волокитинської фарфорової мануфактури Міклашевського (1839 – 1862), що існувала в с. Волокитино на Путивльщині, оскільки декілька експонатів музею є витворами саме цієї мануфактури та схожі за своїм розписом до «Турка, що палить». Та наступні дослідження виявили, що в каталозі «Фарфор А.М. Миклашевського» (т. 1. Видавництво «Интербук — бизнес», Москва 2010) аналогічних флаконів немає.
Під час проведення у 2020 році реставраційних робіт Владою Ярмак, реставраторкою Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького, була частково зібрана інформація про музейний предмет.
Як припускає Влада Миколаївна, подібні флакони часто зустрічалися у збірці Жакоба Петі (Пті) (1796 — 1868).
Жакоб Петі був студентом в студії художника Антуана-Жана Гро. В 1822 році став працювати художником на фабриці фарфору в Севрі. Щоб покращити свої знання та удосконалити техніку cумлінно навчався в європейських майстрів. В 1830 році майстер відкрив свій фарфоровий завод в Фонтебло на якому працювали 80 робочих, і художню майстерню в Парижі. Його мануфактура була однією із найвідоміших у Франції.
Порцелянові вироби Жакоба Петі відрізняються своїм неповторним стилем і чудовою якістю фарфору від інших мануфактур. Вони мають багату яскраву кольорову палітру та особливе клеймо своєї фабрики, яка випускала різноманітні вази, статуетки, посуд, чорнильниці, годинники і флакони для парфумів, дуже схожі на нашого «Турка».
Східний халіф з густою чорною бородою та вусами сидить, схрестивши ноги, в чалмі, рожевому халаті та блакитних шароварах — якщо придивитись уважно, то на верхівці голови є отвір куди й заливались парфуми. Флакони, як відомо, виготовлялись у вигляді різних тваринок, птахів, фігурок людей тощо. Вони не тільки зберігали аромати, а й були прикрасою жіночих будуарів.
В 1834 — 1839 роках Жакоб Петі брав участь у багатьох виставках, де отримував численні нагороди за новаторство та креативність.
На жаль, у 1848 році його фабрика збанкрутіла, а ще через 20 років у Парижі повністю згоріла в страшній пожежі його студія. Через великий психологічний стрес Жакоб Петі потрапив в лікарню, де й помер від інсульту 5 грудня 1868 року у великій бідності. Похований у братській могилі на одному із місцевих кладовищ Père-Lachaise.
Таким чином, порівнюючи ці та інші подібні флакони для парфумів з нашим експонатом, можна з великою ймовірністю припустити, що він виготовлений в період між 1830 по 1848 р. на фарфоровій фабриці Жакоба Петі у Фонтебло.
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
