Розмір: 124 х 80 см
Полотно, олія
В колекції: до 1937 року
Івана Святенка часто називають художником без біографії. І це дійсно так… Лише порівняно недавно вдалося встановити його ім’я та по-батькові – Іван Микитович, проте, відомості про життя, освіту та родину художника, залишаються ще мало вивченими.
Скупі джерела початку ХХ століття проливають не багато світла на біографію цього майстра. Достаменно відомо, що Іван Святенко представник харківської школи живопису, де в 1885 році він разом з іншими місцевими художниками Іваном Соколовим, Петром Левченком, Єгором Шрейдером та рядом інших виступив організатором створення Харківського товариства любителів красних мистецтв, яке ставило собі за мету «сприяти поширенню і успіхам красних мистецтв і розвитку естетичних почуттів у суспільстві».
Визнання і популярність прийшли до художника невдовзі після розпису стін величного Благовіщенського собору у місті Харкові, де кожна його робота позначена не тільки досконалою професійною майстерністю, а й дивним поєднанням простоти форм з гармонійною красою кольорів, вмінням розкрити той чи інший сюжет, справжньою релігійною проникливістю, духовним осмисленням біблійних та історичних сюжетів.
Слава про талановитого майстра швидко сягнула за межі Харкова, і художник почав отримувати численні замовлення від місцевої аристократії з навколишніх міст. Зокрема, в Лебедині Святенко виконав чотири портретні роботи, серед яких і «Портрет Якова Кучерова», що зберігається в Лебединському художньому музеї.
Яків Кучеров (1834-1909) – знакова постать для нашого міста. Член Державної Ради Російської імперії, випускник Академії Генерального штабу та ціла епоха в історії Лебединського земства. В 1861 році молодий офіцер лейб-гвардії Яків Кучеров раптово відмовився від блискучої кар’єри військового заради служби у Лебединському земстві. Цій справі він присвятив 40 років свого життя. Завдяки його зусиллям в Лебедині з’явилися жіноча і чоловіча гімназії (нині – ЗОШ №1 та педучилище), земська лікарня, а в 1894 році в місто була прокладена залізниця, що дало поштовх розвитку місцевої економії.
На портреті Святенка ми бачимо вже не молодого Кучерова. Риси його обличчя легко впізнавані: пишні вуса, злегка насуплені брови, серйозний погляд. Фігура державного діяча виділяється чорною плямою на світло-сірому розмитому тлі. Ніщо не відволікає погляд від особистості Якова Кучерова. З максимальною детальністю художник зобразив риси обличчя портретованого.
Фігура написана величаво, вона не вміщається в межах полотна. Можливо, так Святенко хотів висловити особисте захоплення діяльністю і способом думки Якова Кучерова. Особлива значимість постаті підкреслюється легкими акцентами, такими, як виділений білий комір сорочки і рука, якою Кучеров діловито сперся на край стола, з робочими паперами.
За допомогою стриманої колірної гами і легких рухів кисті, художник вдало підкреслив зрілість і досвід портретованого. Непомітні тони чорних, сірих і коричневих відтінків надають виразності портрету, створеного Святенком, очевидно, до 1909 року.
Ближче познайомитися з «Портретом Якова Кучерова», а також іншою роботою Івана Святенка «Портретом графа Капніста» можна у четвертому залі художнього музею. Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
