Сьогодні, 19 лютого 2022 року – Дмитру Яковичу Ледньову (19.02.1922 р. с. Реброво, Костромської області, Росія – 23.10.2009, с. Хотінь Сумського району, Сумської області). – живописцю, педагогу, мистецтвознавцю, поету та колишньому директору Лебединського художнього музею (1965-1976 рр.) виповнюється 100 років. Він – ціла епоха в розвитку культури нашого міста.
Дмитро Якович рано став сиротою: втратив маму у 5-річному віці, а батька – у 10-річному. Виховувався в дитячій школі-колонії «Красные Зори» поблизу Ленінграда (Санкт-Петербурга). У 1940 закінчив історико-архівний технікум, а 1942 – Подольське піхотне училище. В роки війни воював на Західному та Брянському фронтах. Кавалер орденів, нагороджений багатьма медалями.
В 1945-50 рр. Ледньов навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Грекова, після закінчення якого прибув на роботу до м. Лебедина. Спочатку був науковим співробітником Лебединського державного художнього музею, потім завідувачем Лебединської філії Сумського державного обласного художнього музею (1965-1976).
Дмитро Якович зробив значний внесок у розвиток музею та поповнення його колекції. В 1969-72 завдяки його старанням вдалося прибудувати нові приміщення до будинку музею, в результаті чого з’явилися дві кімнати фондосховища, а експозиційна площа збільшилася в 1,5 рази. Музейна колекція поповнилася на 230 експонатів. Керував гуртком юних художників, викладав малювання у школах міста, в Лебединському педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка, у дитячій художній школі. Був одним із організаторів і активним членом літературного об’єднання при редакції газети.
Ледньов – майстер мініатюрної картини. У його творчому доробку десятки пейзажів, чимало портретів, натюрмортів, творів побутового жанру. Він – учасник виставок самодіяльних художників. У 1987 в Лебединському художньому музеї експонувалась його персональна виставка, де було представлено 115 живописних та графічних робіт. Дмитро Якович подарував музею 20 своїх творів. Вони являються окрасою, як виставок, так і постійної експозиції.
Серед його найцікавіших творів невеличкий за розмірами пейзаж «Вечір після грози» (1952). Це не тільки відображення стану природи, а, насамперед, мить і вічність, сонце і крила темряви. Довго хочеться дивитись на цю роботу, мріяти, згадувати, надіятись. Пейзаж «Ранок туманний» – це поезія в фарбах, «Крилечко з мальвами» – ніжна українська пісня, «Вишні цвітуть» – радість оновленого життя. Енергія, оптимізм, сила волі відзначаються в «Автопортреті» майстра.
В кінці свого життєвого й творчого шляху Дмитро Якович видав свою поетичну збірку «Идут года. Стихи разных лет». (Суми, 2004). Характерними для ліричної поезії Ледньова є рядки з його вірша «Поэт»:
«Поэт болеет за людей
И всем добра желает.
Готов он вывернуть свою
Всю душу наизнанку…
Поэту славу я пою.
Он и Христос и Данко!»
Ювеналій Голод, мистецтвознавець
