Лебедин горів багато разів, але Великою пожежею прийнято називати пожежу 1852 року, яка тоді зруйнувала майже дві третини міста. Почалася пожежа після Петра і Павла, при великому вітрі в центрі міста на Охтирській вулиці. Вогонь лютував більше тижня і знищив дві третини будинків міста.
Причини пожежі були найбанальнішими: вогонь з неправильно загашеної печі перекинувся на сусідні будівлі, а оскільки більшість будівель у місті була дерев’яною з дахами вкритими соломою та очеретом, це дозволило пожежі поширюватися з шаленою швидкістю.
У ті роки популярним заходом боротьби з міськими пожежами було руйнування будинків навколо осередку займання, щоб локалізувати вогонь. Але цих заходів не було вжито вчасно, і вогонь поширився на велику територію.
Вважається, що лебединська пожежа 1852 року спонукала до того, що на місці дерев’яних будівель критих соломою, почали поступово з’являтися кам’яні будівлі та перші бруковані вулиці.
В той час (на середину ХІХ століття) в Лебедині проживали: 7967 чоловік і 7265 жінок, разом 15232 особи. Фабрик і заводів в Лебедині було: салотопних – 3, маслобійних – 19, пивоваренних – 1, цегельних – 4. Річний оборот на цих підприємствах досягав до 12 тис. крб. сріблом. По парафіях восьми Лебединських церков, грамотних було 896 осіб. (Лебедин. Збірник архівних документів і матеріалів. Харків, 1997).
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
