Стефан Таранушенко: Мироносицька церква в Лебедині

0
14

Мироносицька церква[1]. Схематичний обмір плану 1927 р.

Перші поселенці утворили парафію і збудували Успенську церкву. Скоро населення зросло і була збудована друга церква Різдва.

В 1808 р. церкву Різдва перенесли на кладовище і перейменували на Мироносицьку[2]. Можна гадати, що збудовано церкву Різдва на початку ХVIII ст., а може, і в другій половині ХVII ст., бо парафія її розташована була в центрі міста, поблизу Успенської соборної і після закриття парафіян церкви Різдва приписали до найближчої соборної церкви. А це свідчить, що парафія церкви Різдва утворилася скоро після початку заселення міста.

Мироносицька церква, загальний вигляд, фото С. Таранушенка, 1913

В 1838 р. лебединський повітовий землемір Кость Слюсаревський викреслив «План и фасад кладбищенской Мироносицкой церкви снятые с натуры» і тоді ж виконав проект «Плана и фасада предполагаемой к перестройке Мироносицкой церкви». Цей проект в червні того ж року був затверджений Харківським губернським будівельним комітетом. Обидва вищезазначені кресленики в 1913 р. висіли на стіні в церкві і тоді ж були нами зафотографовані.

Більше про Мироносицьку церкву ми писали у 2018 році

План церкви Різдва, перенесеної на могилки, був крижовий, складався з центрального чотирикутника і чотирьох шестигранних рукавів, вужчих і коротших за центр. Зруб стін четверика центральної дільниці, як показує «Фасад» Слюсаревського, був лише трохи вищий ширини його. Він переходив у широкий невисокий перший восьмерик, прорізаний 8 вікнами. Над ним підносився також невисокий, але значно зменшений в порівнянні з першим, другий восьмерик. Завершувалась зовні центральна дільниця опуклою з перехватом главкою, глухим ліхтариком і, нарешті, яблуком з хрестом на ньому. Рукава були перекриті п’ятигранними дашками; південний і північний – з «димничками», а бабинець і вівтар мали по маленькому восьмеричку і, як центральна дільниця, завершувалися ліхтарем з яблуком і хрестом. Верхи вівтаря й бабинця слабо розвинуті і досягали лише половини висоти верха центральної дільниці, у загальній композиції будови вони посідали допоміжне і підпорядковане місце. Наскільки точно К. Слюсаревський передав в своєму кресленикові форми і пропорції колишньої церкви Різдва, судити важко. В проекті перебудови він залишив цілком непорушеним як план будови, так і його маси, форми, співвідношення частин. Зміни обмежилися тим, що верхи вівтаря і бабинця знято, а їх дахам надано «обтічну» форму.

Мироносицька церква, інтер’єр центральної частини, фото С. Таранушенка, 1913

Порівнюючи сучасний вигляд церкви з проектом перебудови К. Слюсаревського, переконуємося, по-перше, в тому, що перебудова проведена відповідно з проектом, за виключенням завершення, в якому відкинуто опуклу з перехватом главку і над другим восьмериком зразу ж підноситься глухий ліхтар з яблуком і хрестом, а перебудова обмежилася заміною старих верхів і дахів вівтаря і бабинця верхами і дахами нової форми. По-друге, К. Слюсаревський, як то звичайно практикувалося в ті часи (та й не тільки в ті часи), план обміряв, а висоти брав з натури «на око», і тому будова на його проекті виглядає вищою і стрункішою (ніж є в дійсності).

Ми не мали змоги обміряти Мироносицьку церкву цілком, довелося обмежитись схематичним обміром лише плану. Він складається з центрального, доволі сильно деформованого «чотирикутника» і 4 вужчих і коротших центра шестигранних рукавів, теж далеких від геометричної правильності. Проте настанову компоновки плану прочитати легко.

Частини іконостасу дзвіниці Мироносицької церкви, фото С. Таранушенка 1913

Центр задумано як прямокутник, витягнутий в напрямку південь–північ; його довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною = ширині цього ж прямокутника[3]. Вівтар і бабинець – шестикутники; їх довжина дорівнює 1/2 діагоналі центрального чотирикутника, а ширина = півсумі довжини бабинця і центра. Південний і північний рукави довжину мають таку ж, як бабинець ширину (цебто – 1/2 діагоналі центра), а ширина цих рукавів = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині рукава.

Мироносицьку (колишня Різдва) церкву будував, можна думати, місцевий лебединський майстер. В другій половині ХVIII ст. в Лебедині була збудована церква Миколи, схожа з Мироносицькою.

Дзвіниця Міроносицької церкви, фото С. Таранушенка, 1913

Звертає на себе увагу те, що тип плану Мироносицької церкви представлений на Лівобережжі дуже малою кількістю пам’яток. Між тим зародився він давно. План Покровської церкви в Сутківцях на Поділлі, збудованої в ХV ст., Лебединської Мироносицької – безперечно, пагони одного кореня. Сутковецька церква вбудована з каменю, проте вона відтворює принципи і навіть розміри[4] деревинного прототипу. У обох названих пам’ятках план складається з центральної дільниці – прямокутника, близького до квадрату, і 4 вужчих за центр рукавів. В сутковецькій і Мироносицькій церкві схожість іде далі: їх центр – прямокутник, у якого боки – сторона і апофема рівностороннього трикутника[5]. Ширина рукавів в Сутковецькій і Мироносицькій церкві дорівнює 1/2 діагоналі центра.

Отже, ряд пропорційних залежностей частин будови, втіленє в Мироносицькій церкві, викристалізувався уже в ХV ст. і був в ужитку на протязі ХVI, ХVII і ХVIII століть.

Могила гетьманців в Лебедині. На задньому фоні, зліва Мироносицька церква. Фото 1930-і рр.

Тип плану Мироносицької церкви, як ми вже зазначили, зустрічаємо ще в трьох пам’ятках Лівобережжя. Причому церкву Миколи в Лебедині збудував майстер лебединської школи, послідовник майстра, що будував Мироносицьку. Чимало спільного з цими двома лебединськими пам’ятками знаходимо в Успенській церкві в Шатрищах. Церкву Спаса в Переяславі з вищезгаданими зв’язує тип плану. Тому доцільно буде розглянути ці церкви слідом за Мироносицькою.

__________________________________________________________

[1] Фото зовнішнього вигляду репродуковано у виданні: Таранушенко С. Пам’ятки Слобожанщини. Таб. ХХXIV, рис. 5.

[2] Ф. Гумилевский «Харьков». Харьков. Отд. III. С. 443.

[3] Такий же вигляд плану мають ще: Успенська церква 1720 р. в Шатрищах, церква Спаса 1765 р. в Переяславі, церква Миколи 1783 р. в Лебедині. Варіант цього типу плану мала церква Школи 1732 р. в Ново-Ропську. Про них ми скажемо нижче.

[4] Центральна дільниця церкви в Сутківцях має розміри: 12 ар. × 10 1/4 ар. = 8,55 м × 7,30 м.

[5] Ті ж співвідношення боків в плані мають прямокутники центра мурованих церков: Успенської церкви в Межибожі початку ХVI ст., Успенської церкви в Городку Львівської області 1540 р., монастирської церкви в Підгорянах Тернопільської області ХVІ–ХVІІ ст. Мурований Покровський собор в Харкові, закінчений будуванням в 1689 р. в центрі має форму семигранника, але довжина і ширина восьмигранника має ті ж співвідношення: сторона і апофема рівностороннього трикутника.

Оригінал

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут