Сьогодні в Куличці проживає лише 65 людей. Хоча, ще 100 років тому (дані за 1910 рік) в селі мешкали 692 особи, було 108 дворів. В Куличці також функціонувала земська школа, в якій навчалося 52 учні, був винокурний завод і три невеликих крамниці. І при всьому цьому, село вважалося не великим (приміром, у Рябушках тоді проживали 3184 жителі). На відстані 1 км від Кулички розташовані села Топчії і Тимофіївка (останнє зняте з обліку в 1988 році), нижче за течією річки, на відстані 1,5 км розташоване село Будилка.
Куличка надзвичайно цікаве та атмосферне село. І справа не лише в мальовничих краєвидах, красу яких не може передати навіть найдосконаліший фотоапарат, а в тому, що село є, по-суті, загубленою мистецькою локацією. З Куличкою пов’язані імена першокласних українських та російських художників, таких як Роберт Фальк, Олексій Красовський та Андрій Мордовець.
Чи варто говорити, що при інших умовах їх імена могли стати туристичними магнітами не лише для Кулички, а й для усієї Лебединської громади, а сама Куличка могла бути мистецькою локацією відомою не лише на Сумщині. Натомість, село повільно помирає. Про Олексія Красовського там сьогодні нагадує лише самотня колона, на місці його розгромленого маєтку, ім’я Андрія Мордовця ще пам’ятають один-два старожили, а про Роберта Фалька мешканці села знають приблизно стільки ж, як про погоду на Марсі.
При всьому цьому, Куличка лишається містичним місцем сили та цікавезною атракцією для потенційних туристів. В цьому переконалися учасники історико-краєзнавчої експедиції, організованої Лебединським міським художнім музеєм імені Б.К.Руднєва, спільно з представниками Лебединської міської ради, міського відділу культури і туризму та громадської організації «Мистецька платформа Лебедина» (голова – Іван Мальцев), що 4 травня 2021 року навідалася до Кулички.
Села, як і люди, мають свою історію, власну біографію і у кожного вона неповторна. Село Куличка розташоване на невеликій однойменній річці (струмку), що впадає у річку Будилка. Вважають, що саме від цієї річки і походить назва села, заснованого ще в XVII століття. Назву ж річці могли дати завдяки болотним птахам, що у великій кількості гніздились у цій місцевості. За іншими даними, назва села могла походити від російського слова «кулички» – це, зокрема, село в лісі, далеке від інших поселень (приміром, «у черта на куличках»).
Перша письмова згадка про село, яка збереглася, відноситься до 1779 року, коли Куличка згадується як «порутчика Красовскаго деревня». Майже 200 років село належало панам Красовським. Один із представників роду – Тимофій Михайлович Красовський наприкінці 1720-х років очолював першу Лебединську сотню Сумського полку, протягом 1741–1763 рр. посідав місце сумського полкового обозного. Йому вдалося надбати великі маєтності навколо сіл та хуторів Рябушок, Кулички, Будилки, Селища та Озак.
Син Тимофія – Іван Красовський мешкав в селі Рябушки, де де звів храм на честь свого покровителя Іоанна Предтечі. Починаючи від 1782 року, в нього неодноразово гостював його вчитель – мандрівний філософ Григорій Сковорода. Його син – Опанас Красовський зробив каркаломну кар’єру в армії, діставши у 1841 році чин генерала від інфантерії. Наступний представник роду- Андрій Опанасович Красовський (1822-1886) – відомий, як революціонер та український патріот. У 1861 році – очолив таємний «Малоросійський комітет», який поширював закордонні видання О.Герцена, заборонені поезії Т.Шевченка. Був заарештований та зусуджений до смертної кари, заміненої 12 роками нерченської каторги.
Та саме останній володар села – Олексій Андрійович Красовський (1884 – після 1920) прославив Куличку, як відомий свого часу художник. Творчість Олексія Красовського – автора містичних та глибоко метафоричних пейзажів, майже століття була забутою. І тільки віднедавна цінителі образотворчого мистецтва змогли знову побачити його роботи, які дослідники називають відлунням «чистого» романтизму». У них на перше місце виходить емоційне переживання та близьке до містичного бачення світу: не форма, але колір.
Красовський О.А. “Куличанський етюд”, поч. ХХ ст. (колекція ЛМХМ) 
Красовський О.А. “Зима”, поч. ХХ ст. (колекція ЛМХМ)
В Московському училищі живопису, скульптури та зодчества Красовський потоваришував з Робертом Фальком, який неодноразово навідував Олексія в його маєтку в селі Куличка Там бували й інші імениті художники.
Роберт Фальк – відомий російський художник. Входив до авангардистського об’єднання «Бубновий валет». Писав картини в різних жанрах: натюрморти, портрети, пейзажі. У 1950-х роках самий «тихий» і ліричний з російських авангардистів став для наступних поколінь патріархом московської художньої школи XX століття.
Іронія долі, та четверта (остання) дружина Роберта Фалька – Ангеліна Щокін-Кротова, була близькою родичкою Олексія Красовського, щоправда, на момент останнього його перебування в Куличці їй було не більше 5 років. Сьогодні ж картини художника експонуються в найбільших музеях Москви, Санкт-Петербурга, Києва та інших міст колишньої радянської держави. Роботи, які 70 років тому неможливо було продати, в наші дні розлітаються по приватних колекціях з провідних світових аукціонів.
За життя Олексій Красовський теж був популярним художником, часто влаштовував виставки. Проте, слава його була не довгою. У вихорі революційних подій зник не тільки сам художник, а й майже всі його роботи. Дивом вцілило лиш одне полотно та 21 пастель Красовського, які сьогодні зберігаються в колекції Лебединського художнього музею імені Б.К. Руднєва.
Парадокс, та як і прийнято в нашій країні, багатющий маєток Олексія Красовського в селі Куличка був розграбований та знищений. Сьогодні про нього нагадує лише самотня колона, що височить над руїнами маєтку. Разом з картинами Красовського зникла й унікальна для Слобожанської України етнографічна колекція, куди входили сотні предметів: вишиванки, хустки, рушники, пояси, запаски, килими від XVII до ХІХ ст.
Із рапорта Д.Гордєєва від 5 січня 1918 «к моменту моего приезда г-м Красовским уже была начата перевозка его коллекций из имения Кулички в Лебедин … и принятие мероприятий по (их) сохранению …, т.к. уже через несколько дней после доставки вещей в Лебедин, местными крестьянами были захвачены «к праздникам» склады спирта в с. Боровенька, и начавшиеся вслед за тем бесчинства заставили г-на Красовского оставить Кулички».
Вишивка. Колекція Красовского О.А. 
Міщанська вишивка XVIII ст. Колекція Красовского О.А.
Плахти, ХІХ ст. Колекція Красовского О.А. 
Міщанський килим XVIII ст. Колекція Красовского О.А.
Сьогодні, досліджуючи творчість Красовського, мистецтвознавці все частіше відзначають їх гіпнотичну силу. Неможливо пройти наспіх, перебігаючи від однієї роботи до іншої. З кожною хвилиною, проведеною біля його робіт, все глибше усвідомлюється: перед вами творіння майстра, створені не в силу обставин, а всупереч їм, всупереч культурного та побутового середовища, того самого, в якому художнику доводилося жити і працювати.
Ще один відомий художник, родом із Кулички – Андрій Микитович Мордовець (1918-2006) – український живописець, член Спілки художників України (1961), Заслужений художник України (2006), постійний учасник обласних та республіканських виставок (з 1961 року). У своїх спогадах Мордовець часто згадує і маєток і роботи «пана Красовського», які ще на початку 1930-х він застав у своєму селі, й які вплинули на його творчість та подальшу долю.
Образи Андрія Мордовця завжди дуже життєві і переконливі. Художник досконало знав своїх героїв, їхні зовнішні риси, етнічний типаж, манери, рухи, особливості їхнього внутрішнього світу і психології. Ця безумовна достовірність образів, влучна спостережливість і оригінальна техніка становлять примітні риси обдарування Мордовця. У своїх роботах майстер прагнув виявити й особистісні якості портретуємих. Неактивні в просторі, моделі Мордовця, напрочуд, виразні у ледь вловимих оком відтінках прихованого життя душі.
Не дивлячись на той факт, що в Куличці, крім самотньої колони, не залишилось і сліду від маєтку Олексія Красовського, немає названої вище школи, чи винокуренного заводу економії Красовського, або згадок про перебування там Роберта Фалька (хоча б у місцевій топоніміці), та все ж Куличка може стати справжньою знахідкою для допитливого туриста. Окрім неймовірної історії, там є надзвичайної краси природа, і щоб побачити цю приголомшуючу красу на власні очі, варто завітати у село Куличка.
Ось така дивовижа у «глухому» селі на березі ставу, яку неодмінно варто оцінити власним поглядом.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
За матеріалами:
- Білик О. Короткий нарис історії села Кулички. 1970-ті (?). Виписки із зошита О.Білика зроблена лебединським краєзнавцем Ю.Голодом.
- Він же. Р.Фальк і Сумщина. Деякі аспекти творчості художника періоду “Бубнового валету” // Сумська старовина. – 2004. – №№ХІІІ-ХІV. – С.91-105;
- Власенко В.М. Красовські // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – С.230-231.
- Гордеев Д. О поездке в Лебединский уезд в конце декабря 1917 года. – Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. – Ф.208. – Оп.2. – Спр.224. – Арк.3.
- Красовський Олексій Андрійович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С.230.
- Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва – 100 років історії (1918-2018). – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада», 2018. – 84-85 С.
- Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – Т.ІІ. Е-К. – К., 1910. – С.566-592.
- Пазинич В. «Куличка – село невеличке». Електронний ресурс. Точка доступа – http://old.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/3005-kulichka-selo-nevelichke
- Побожій С.І. Забуті художники і Сумщина. – Суми, 2008. – С.64-87.
- Побожій С.І. Фальк Роберт Рафаїлович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – С.460;
- Рубан В.В. Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ – начала ХХ века. – К., 1990. – С.94.
