Картина відноситься до раннього періоду творчості Дмитра Ледньова, але в ній вже помітні характерні для художника риси стилю: впевнене володіння пензлем, грубуваті чіткі мазки.
Художник дуже точно передав враження, яке справив на нього погожий осінній день. Добре впізнавані на полотні частина дворику та службовий вхід до художнього музею, де Ледньов пропрацював 26 років, в тому числі й директором (1965-1976).
Ця картина хоча і невелика за розміром (39,5 х 59,5 см), але досить змістовна, в ній точно передається легкий смуток, який відчувається лише восени. Недбало зображена коричнева дощата прибудова додає кольору, а розлоге дерево як би ділить картину надвоє. Акценти заднього плану – Вознесенська церква із дзвіниця створюють позитивне відчуття, роблячи сцену емоційно-насиченою, живою, що залучає погляд.
Ледньов Д.Я. “Службовий вхід до музею”, 1963 (із колекції художнього музею)
Виконання картини вражає своєю майстерністю, вона написана немов на єдиному диханні, швидко і легко. Насичене сине небо не відволікає від споглядання. Невисокі господарські будови, білий будинок, витоптана земля та пожовкле листя – все це разом породжує меланхолійний настрій. Погляд проти волі фокусується зліва від центру картини, де відкриті червоні двері запрошують в глибину полотна.
Робота, виконана твердою рукою майстра, виглядає об’ємною, наповненою життям і сенсом. Вона гармонійно збудована в своїх пропорціях, погляд глядача плавно перетікає від однієї деталі до іншої, сприймаючи весь сюжет в цілому.
Написана картина у 1963 році, а в 1989 була подарована автором художньому музею.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
Про автора: Дмитро Ледньов (19.02.1922 р. с. Реброво, Костромської області, Росія – 23.10.2009, с. Хотінь Сумського району, Сумської області) – колишній директор музею, художник, поет, педагог. Він – ціла епоха в розвитку культури нашого міста і району.
Дмитро Якович рано став сиротою: втратив матір у 5-річному віці, а батька – у 10-річному. Виховувався в дитячій школі-колонії «Красные Зори» поблизу Ленінграда (Санкт-Петербурга). У 1940 р. закінчив історико-архівний технікум, а 1942 р. – Подольське піхотне училище. В роки війни воював на Західному та Брянському фронтах. Кавалер орденів Червоної Зірки і Вітчизняної війни 1-го ступеня.
В 1945-50 рр. Ледньов навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Грекова, після закінчення якого прибув на роботу до м. Лебедина. Спочатку працював науковим співробітником Лебединського державного художнього музею, потім завідувачем Лебединської філії Сумського державного обласного художнього музею (1965-1976).
Дмитро Якович зробив значний внесок у розвиток музею та поповнення його колекції. В 1969-72 завдяки його старанням вдалося прибудувати нові приміщення до будинку музею,в результаті чого з’явилися дві кімнати фондосховища, а експозиційна площа збільшилася в 1,5 рази. Керував гуртком юних художників у районному Будинку піонерів, викладав малювання у школах міста, в Лебединському педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка, у дитячій художній школі. Був одним із організаторів і активним членом літературного об’єднання при редакції районної газети.
Кожна його робота, чи то живописна, чи графічна – вражає композиційною довершеністю. В них: відображення стану природи, ніжна українська пісня, радість оновленого життя, енергія, оптимізм та сила волі майстра.
Ледньов – учасник багатьох місцевих та обласних виставок. У 1987 р. в Лебединському художньому музеї експонувалась його персональна виставка, де було представлено 115 живописних та графічних робіт. Після виставки він подарував музею одразу 20 своїх творів. Вони являються окрасою, як виставок,так і постійної експозиції.
В кінці свого життєвого й творчого шляху Дмитро Якович видав поетичну збірку «Идут года. Стихи разных лет».
