У даній статті ми, на основі відомостей, які містять абеткові списки, робимо спробу дослідження становища дворян Лебединського повіту. Наш інтерес до лебединського дворянства пояснюється тим, що судячи з абеткових списків, воно було досить чисельним. В абеткових списках знаходимо відомості про 108 дворян, які володіли нерухомим майном у повіті. При цьому, значну частку дворян повіту складали представники козацько-старшинських родів, у тому числі таких впливових як Алфьорови, Кондратьєви, Романови. Отже, ми вважаємо, що відомості, які містять абеткові списки дають нам можливість оцінити становище лебединських дворян на рівні окремих родин, а також дозволяють зробити деякі узагальнення стосовно внутрішньої ієрархії, шлюбної політики та соціальної замкненості місцевого дворянства.
Абеткові списки дворянських родів Харківського намісництва зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві в фонді 1709 (фонд Харківського намісницького правління). Ці списки під час упорядження справ архіву були розділені не на окремі томи однієї справи, що було б більш доцільним, а на дві окремі справи, які, при цьому, зберегли єдину нумерацію. У результаті такого розділення перші аркуші списків опинились у справі 911 (арк. 97 – 113 зв.), решта ж, починаючи з 114, становлять справу 912. Справи 911-912 містять абеткові списки дворян 7 повітів Харківського намісництва: Білопільського, Богодухівського, Вовчанського, Лебединського, Краснокутського, Миропільського, Чугуївського.
Укладання абеткових списків передбачалось “Жалованной грамотой на права, вольности и преимущества благородному русскому дворянству”, виданою Катериною ІІ 21 квітня 1785 р. Відповідно до 72-ї статті цієї грамоти повітові предводителі дворянства мали скласти й надіслати губернському предводителю “список по алфавиту всем Дворянским родам в том уезде имением недвижимым владеющим”. Ці списки мали бути надіслані губернському предводителю дворянства, який, у свою чергу, “с выбранными уездными депутатами из списков уездных предводителей дворянства составит дворянскую родословную книгу губернии” [4, c. 352].
В “Жалованной грамоте” подавалася форма абеткового списку, яка складалася з семи граф. До першої графи вписувалось прізвище, ім’я та по-батькові дворянина, його вік. Друга графа містила відомості про шлюб (одружений, неодружений або вдовий, відомості про дружину). До третьої графи записувались відомості про дітей дворянина (імена, вік, місце служби і чин, якщо діти перебували на службі). Четверта, найбільша, графа містила відомості про кількість кріпаків і їх місце перебування. В п’яту графу записувалось місце проживання дворянина, в шосту – чин, в сьому – місце служби й посада [там само].
Зауважимо, що факт внесення дворянина до цих списків не гарантував йому набуття спадкового дворянства. Разом з тим, лише в поодиноких випадках, до родовідної книги потрапляли особи, які не були внесені до абеткових списків. Так, з екстрактів доказів дворян, які були внесені до родовідної книги Харківського намісництва у 1792 році, бачимо, що з 66 прохачів, лише три особи не були внесені до абеткових списків [8, арк. 1-63].
Прослідкувати хід і механізм створення абеткових списків дають нам можливість документи, які збереглись у фондах Харківського намісницького правління й Чугуївської дворянської опіки.
Перш за все зауважимо, що абеткові списки, які зберігаються в фонді Харківського намісницького правління, є копією, яка була надіслана губернським предводителем Григорієм Шидловським Харківському і Воронезькому генерал-губернатору Василю Черткову у відповідь на лист-вимогу останнього датовану 11 грудня 1786 р. В цьому листі, зокрема, йшлося про складання “господам уездным предводителям по форме приложеной при высочайшей о дворянстве грамоты списков и о поверке оных один за одним дабы в двойне дворян написаны не были” [6, арк. 67]. Вже за два дні “от уездных господ дворянства предводителей о дворянах в их округах владеющих имениями списки” були надіслані, про що свідчить “донесение” Григорія Шидловcького, датоване 13 груднем 1786 року [там само, арк. 97]. Швидкість виконання доручення може свідчити про те, що на той час абеткові списки вже були складені. Більше того, у жовтні 1786 р. дворянське депутатське зібрання починає свою нобілітаційну діяльність, про що свідчать записи у родовідній книзі Харківського намісництва. Так, одними з перших отримали спадкове дворянство представники старшинського роду Квіток: поручик Петро Прокопович, прапорщик Федір Олексійович, колезькі реєстратори Іван Олексійович і Григорій Олексійович Квітки. Зазначені дворяни були внесені, згідно з протоколом дворянського депутатського зібрання від 2 жовтня 1786 р., до шостої частини родовідної книги, і отримали дворянські грамоти під номером 3 [5, арк. 123-126 ]. Отже, на початок жовтня 1786 р. абеткові списки дворян вже були у розпорядженні дворянського депутатського зібрання.
Про джерела надходження відомостей, які мали бути внесені до абеткових списків, можуть свідчити документи, що збереглись у фондах дворянських опік. Так, у фонді Чугуївської дворянської опіки знаходимо “Наряд Чугуевской дворянской опеки представляемых формулярным списком о внесении дворян в дворянский список за 1785 год” [9, арк. 1-173]. З документів, які містить цей “наряд” бачимо, що головним джерелом абеткових списків були “формулярні списки”, складені за наведеною у “Жалованной грамоте” формою. Ці списки надсилались дворянами повіту на вимогу дворянської опіки, яка, в свою чергу, керувалась указом “Ея императорского величества оной опеки июня от 26 под № 61” [там само, арк. 1-153]. Разом з тим, відомості про дворян могли надходити з інших джерел. Так, 18 серпня 1785 р. з Чугуївського нижнього земського суду до дворянської опіки надійшов список “о всех здешнего округа дворянах штаб, обер и унтер офицерах также и о старшинских детях”. Цей список містив відомості про 98 осіб і був складений за формою абеткового списку [там само, арк. 154-168]. Відомості, які містить цей список, менш інформативно насичені ніж “формулярні списки” надані дворянами, інколи неповні, однак, в деяких випадках, вони залишались єдиним джерелом інформації про тих, чи інших дворян. Це, у першу чергу, стосується дворян, які мали нерухоме майно в повіті, але з тих, чи інших причин не могли надати відомості про себе. Отже, формуляри, надіслані дворянами, були основним, але не єдиним джерелом відомостей для майбутніх абеткових списків.
За своїми ознаками (ординарність походження, однорідність змісту, однотипність форми) абеткові списки можна віднести до масових джерел, що дозволяє нам використовувати їх як для узагальненої характеристики становища дворянства того чи іншого повіту, так і оцінки становища окремого дворянина.
Продовження історичного нарису «Дворянство Лебединського повіту Харківського намісництва» далі…
Микола Михайліченко, кандидат історичних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін та українознавства Сумського національного аграрного університету
Джерела і література:
- Еліта Слобідської України. Списки козацької старшини 60-х років XVIII століття / упоряд. С. Потапенко. – Х.: “Райдер”, 2008. – 496 с.
- Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Нариси історії козацьких полків. – Вид. 2-е, доп. – К.: Видавничий дім “Стилос”, 2004. – 391с.
- Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (ХVIII – начало ХХ в.) Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства. – СПб., 1999. – Т. 1. – 548 с.
- Полное собрание законов Российской империи. – СПб., 1830. – Т. XXII. – № 16187. – С. 344–358.
- Харківська Центральна наукова бібліотека. – Родовідна книга Харківського намісництва. – Ч. 6. – 330 с.
- Центральний державний архів України у м. Києві (далі ЦДІАУК).– Ф. 1709. – Оп. 2. – Спр. 911. – 113 арк.
- ЦДІАУК. – Ф. 1709. – Оп. 2. – Спр. 912. – 235 арк.
- ЦДІАУК. – Ф. 1709. – Оп.2. – Спр. 2023. – 63 арк.
- ЦДІАУК. – Ф. 1923. – Оп. 1. – Спр. 15. – 173 арк.
- Шепелев Л.Е. Титулы, мундиры, ордена в Российской империи. – Л.: Наука, 1991. – 224 с.
