Дворянство Лебединського повіту Харківського намісництва (майнове та службове становище лебединських дворян у XVIII ст.)

0
1032

Варто зазначити, що лебединське дворянстово не було однорідним за соціальним і етнічним походженням. Абеткові списки, нажаль, не містили відомостей про походження дворянин. Проте, представників колишньої старшини Слобожанщини можна спробувати виділити серед інших, маючи у своєму розпорядженні списки слобідської козацької старшини 60-х років XVIII ст., опубліковані Світланою Потапенко [1]. Справа ж з’ясування походження решти дворян є досить складною.

У абеткових списках містяться відомості про 38 лебединських дворян, які визначені нами як представники колишньої слобідської старшини. Серед них знаходимо 9 представників старшинського роду Кондратьєвих, 5 – Романових, 5 – Алфьорових [6, арк. 98 зв.-100, 110 зв.-112; 7, арк.114 зв.-117].

Ревізька казка дворян Алфьорових

Знаходимо серед дворян Лебединського повіту і представників козацько-старшинських родів Гетьманщини. Так, нами визначені як репрезентанти колишньої старшини Гетьманщини: представник полковницького роду Іваненків полковник Андрій Григорович Іваненков, та представник полковницького роду Миклашевських секунд-майор Іван Іванович Миклашевський [2, с. 303-304; 6, арк. 108 зв.-109; 7, арк. 117 зв.-118]. Були внесені до абеткового списку й представники козацької старшини, що мали козацькі чини, які свідчать про їх приналежність до еліти колишньої Гетьманщини. Це Мартин Захарович Могилат «малоросийской службы войськовой товарищь», Марія Григоровна Могилатова, вдова військового товариша Степана Могилата, Марфа Матвіївна Полуботкова, вдова бунчукового товариша Василя Полуботка [там само, арк. 120 зв.-121, 122 зв.-123].

Впадає в вічі і майнова неоднорідність лебединського дворянства. В цьому сенсі, варто звернутись до відомостей про кількість кріпаків, якими володіли місцеві дворяни.Всього, за даними абеткових списків, лебединські поміщики мали у своєму володінні 7094 ревізійних душ. Із них «подданных черкас», тобто українців, – 6798 (95,82%), «крестьян», тобто російських селян – 296 (4,17%) [6, 98 зв.-112; 7, 114-137.].

Відомості про кількість ревізійних душ свідчать не лише про матеріальне становище дворян повіту, а й дозволяють стратифікувати дворянство за кількістю ревізійних душ. Відомо, що до скасування кріпацтва основним показником заможності дворянства були не розміри земельних володінь, а кількість кріпаків [3, с. 86].

На думку російського дослідника Б.Миронова, дворянство, з урахуванням майнового становища, можна поділити на три страти – нижча, середня і вища. Нижча страта, складалась з безпомісних і малопомісних дворян з кількістю кріпаків чоловічої статі менше 20, середня – з середньпомісних, які володіли від 21 до 100 ревізійних душ, вища – з господарів великих маєтків, з кількістю душ більш як 100. При цьому корпоративні права місцевих дворян і ступінь їх участі в управлінні напряму залежали від їх матеріального становища. Право займати будь-яку посаду в дворянському самоуправлінні отримували лише ті з дворян, які мали річний прибуток не менше 100 крб. Це значило, що дворянин повинен був мати не менше 20 душ, оскільки в 1780-і рр. середній оброк складав 5 крб. сріблом з ревізійної душі [там само, с. 86-87].

Дворянство Лебединського повіту у XVIII столітті (зала №1 Лебединського міського художнього музею)

Така схема стратифікації дворянства за майновою ознакою, звичайно, досить умовна, однак вона дозволяє виділити серед місцевого дворянства як малозабезпечену частину, так і заможну і впливову верхівку.

 Відсоток безпомісних і малопомісних дворян в Лебединському повіті сягав 43%. Це досить низький відсоток, якщо врахувати, що на 1777 р. частка малопомісних дворян Європейської Росії сягала 59% [там само, с. 89]. При цьому великопомісні дворяни, мали у своєму володінні 5176 ревізійних душ, що складало 72,96% від загальної кількості душ, якими володіли дворяни повіту. Слід відмітити, що більшість великопомістних дворян були представниками колишньої слобідської старшин. Це Олена Матвіївна Алфьорова, вдова полкового осавула Федора Алфьорова (124 душі), Федосія Петрівна Кондратьєва, вдова полковника Степана Кондратьєва (241 душа), секунд-майор Василь Іванович Кондратьєв (238 душ), капітан Андрій Іванович Кондратьєв (351 душа), Ганна Євстратівна Кондратьєва, – вдова прапорщика Якова Кондратьєва (153), поручик Роман Іванович Кондратьєв (171 душа), поручик (колишній підпрапорний Сумського козацького полку, син полкового обозного Тимофія Красовського) Іван Тимофійович Красовський (249 душ), Ульяна Романова, – вдова поручика Василя Романова (106 душ), поручик Іван Петрович Штепін (114 душ) [1, с. 207, 298; 6, 98 зв.-99, 110 зв.-113 зв.; 7, 114 зв.-116, 125 зв.-126, 134 зв.-135].

Доливо-Добровольський М.І. “Біля трактиру”, 1881 (із колекції Лебединського міського художнього музею)

Таблиця І: Майнове становище дворян, внесених до абеткових списків

Майнове становище

Кількість дворян

Кількість душ чоловічої статі

осіб

%

осіб

%

не мали кріпаків

менше 20 душ

20-100 душ

більше 100 душ

відомості відсутні

Всього

19

27

42

18

 2

108

17,59

24,99

38,88

16,66

1,85

100

  –

234*

1684**

5176

  –

7094

  –

3,31

23,73

72,96

  –

100

*  включає 13 душ, які перебували у спільному володінні.
** включає 12 душ, які перебували у спільному володінні.

Серед великопомістних лебединських поміщиків були і представники колишньої старшини Гетьманщини – Андрій Григорович Іваненков (922 душі), Іван Іванович Миклашевський (804 душі), Марія Григоровна Могилатова (108 душ), Марфа Матвійовна Полуботкова (225 душ), [6, арк. 108 зв.-109; 7, 117 зв.-118,120 зв.-121, 122 зв.-123].

Серед великопомістних поміщиків слід відмітити і дворян, які не належали до козацької старшини. Це секунд-майор Петро Семенович Деханов (330 душ), капітан Іван Якович Ісаков (107 душ), секунд-майор Семен Прокопович Масбюков (149 душ), дійсний статський радник Семен Олександрович Неплюєв (655 душ), секунд-майор Федосій Кузьмич Яцин (129 душ) [6, арк. 103 зв.-104, 109 зв.-110; 7, 118 зв.-119,121 зв.-122, 136 зв.-137].

“Портрет Івана Миклашевського”, 1786 (із колекції Лебединського міського художнього музею)

Як відомо, в тогочасній Російській імперії, місце дворянина в соціальній ієрархії у великій мірі визначалось його службовим становищем. Отже, спробуємо проаналізувати становище місцевого дворянства, на основі відомостей про службу і чини, які містять абеткові списки (див.: табл.ІІ).

Таблиця ІІ: Службове становище дворян, внесених до абеткових списків

службове становище дворян

в службі

у відставці*

штаб-офіцери

обер-офіцери

унтер-офіцери

чиновники до VIIІ класу**

чиновники VIIІ класу і вище

канцеляристи

сотники

військові товариші

Всього

8

4

2

6

2

1

23

  9

33

6

1

1

4

1

56

* включає дворян які перебуваючи у відставці займали посади по виборам дворянства.
** до даної категорії нами також включено лебединського городового лікаря Івана Лазаревського та полкового лікаря Тимофія ПокровськогоКалюжного [7, арк. 117 зв.-118, 123 зв.-124].

З таблиці 2 бачимо, що більшість місцевих дворян обирала військову службу і на момент складання абеткових списків перебувала у відставці.

Не перебували на службі лише 4 дворянина, з яких двоє були повнолітніми. З повнолітніх дворян, не перебували на службі Олексій Горобцов, син померлого ротмістра Василя Горобцова, і Ілля Прутянул, син померлого поручика Андрія Прутянула [6, арк. 103 зв.-104; 7, арк. 123 зв.-124].

Карта Лебедина у 1787 році

До таблиці ІІ нами не були включені дворянські вдови. Як відомо, згідно з «Табели о рангах», усі заміжні жінки «поступают в рангах по чинам мужей их» [10, с.19]. Це правило знаходить своє відображення і в абеткових списках, в яких вдови зазначались за чинами померлих чоловіків і розміщувались в списках поміж інших дворян по «старшинству» чинів. Всього ж в абеткових списках містяться відомості про 16 дворянських вдов. Серед них: 8 – жінки померлих обер-офіцерів, 3 – штаб-офіцерів, 3 – підпрапорних, 1 – полкового осавула, 1 – бунчукового товариша, 1 – військового товариша 1 – полкового лікаря [6, 98 зв.-100, 105 зв.-107, 110 зв.-113; 7, 114 зв.-117, 199 зв.-123, 125 зв.-127, 131 зв.-133, 136 зв.-137].

 Абеткові списки також містять відомості про службу дворянських синів (див.: табл. ІІІ).

Таблиця ІІІ:  Службове становище синів дворян, внесених до абеткових списків

 службове становище дворянських синів

перебували на службі

 у відставці

обер-офіцери

унтер-офіцери

чиновники до VIIІ класу

канцеляристи і підканцеляристи

придворні до VIIІ класу

Всього

9

24

2

3

1

39

3

3

Аналізуючи характер служби дворянських синів видно, що вони також віддавали перевагу військовій службі. При цьому, з відомостей, які містять абеткові списки, стає очевидним, що в полк їх могли записувати у досить ранньому віці. Так, сини Василя Івановича Кондратьєва Михайло – 15, і Іван – 11 років, служили в Брянському піхотному полку сержантами [6, арк. 111 зв. – 112].

Козацька зброя у XVIII столітті

До цього ж полку був приписаний і дванадцятирічний сержант Осип Рубанов, син колезького реєстратора Матвія Рубанова [7, арк. 127 зв.-128]. Проаналізувавши інформацію про службовий стан лебединського дворянства, яка міститься в абеткових списках, ми можемо реконструювати склад місцевої бюрократії, особливо, якщо враховувати той факт, що земський ісправник, повітовий предводитель дворянства, повітовий суддя, засідателі повітового суду і нижнього земського суду обирались зі складу місцевого дворянства. Отже, за абетковими списками, станом на 1786 р., місцева бюрократія мала наступний склад:

  1. Кондратьєв Андрій Іванович, капітан – повітовий предводитель дворянства [там само, арк. 111 зв.-112];
  2. Кондратьєв Василь Іванович, секунд-майор – повітовий суддя [там само];
  3. Єнін Ілля Семенович, секунд-майор – земський ісправник [6, арк. 106 зв.-107];
  4. Копєйчіков Петро Андрійович, титулярний радник – суддя повітової нижньої розправи [6, 112 зв.-113];
  5. Кучеринов Гаврило Іванович, титулярний радник – повітовий стряпчий [7, 114 зв.-115];
  6. Пономарьов Іван Іванович, прапорщик – повітовий скарбничий [7, 123 зв.-124].
  7. Герасимов Йосип Ільїч, капітан – засідатель повітового суду [там само, 102 зв.-103];
  8. Мезенцов Іван Гнатович, секунд-майор – засідатель повітового суду [там само, 118 зв-119];
  9. Деменков Семен Кирилович, прапорщик – засідатель повітового нижнього земського суду [6, 104 зв.-105];
  10. Свєтайлов Амос Павлович, прапорщик – засідатель повітового нижнього земського суду [там само, 129 зв.-130];
  11. Малоштанов Матвій Леонтійович, вахмістр – засідатель повітового нижнього земського суду [там само, 120 зв.-121];
  12. Єлшин Іван Іванович, прапорщик – засідатель нижньої розправи [6, 107 зв.-108].

В списках дворян Лебединського повіту також значатьтся дворяни, які займали посади в інших повітах намісництва: недригайлівський городничий секунд-майор Іван Ігнатович Варавін; миропільський городничий секунд-майор Йосип Петрович Ромашов; сотник Василь Андрійович Романов – засідатель недригайлівського повітового суду; брати Романови (сини полковника колишнього Сумського козацького полку Романа Романова): поручик Павло – недригайлівський предводитель дворянства, підпоручик Михайло – недригайлівський повітовий суддя, Степан – недригайлівський земський ісправник. Також, знаходимо відомості про намісника Орловського намісництва дійсного статського радника Семен Олександровича Неплюєва і секунд-майора Семена Прокоповича Масбюкова, який, згідно з записами в абетковому списку, «из гадяцкого дворянства избран депутатом» [6, 100 зв.-101; 7, 118 зв.-119, 121 зв.-122, 124 зв.-127].

Продовження історичного нарису «Дворянство Лебединського повіту Харківського намісництва» далі…

Микола Михайліченко, кандидат історичних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін та українознавства Сумського національного аграрного університету

Джерела і література:

  1. Еліта Слобідської України. Списки козацької старшини 60-х років XVIII століття / упоряд. С. Потапенко. – Х.: “Райдер”, 2008. – 496 с.
  2. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Нариси історії козацьких полків. – Вид. 2-е, доп. – К.: Видавничий дім “Стилос”, 2004. – 391с.
  3. Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (ХVIII – начало ХХ в.) Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства. – СПб., 1999. – Т. 1. – 548 с.
  4. Полное собрание законов Российской империи. – СПб., 1830. – Т. XXII. – № 16187. – С. 344–358.
  5. Харківська Центральна наукова бібліотека. – Родовідна книга Харківського намісництва. – Ч. 6. – 330 с.
  6. Центральний державний архів України у м. Києві (далі ЦДІАУК).– Ф. 1709. – Оп. 2. – Спр. 911. – 113 арк.
  7. ЦДІАУК. – Ф. 1709. – Оп. 2. – Спр. 912. – 235 арк.
  8. ЦДІАУК. – Ф. 1709. – Оп.2. – Спр. 2023. – 63 арк.
  9. ЦДІАУК. – Ф. 1923. – Оп. 1. – Спр. 15. – 173 арк.
  10. Шепелев Л.Е. Титулы, мундиры, ордена в Российской империи. – Л.: Наука, 1991. – 224 с.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут