Туристичний маршрут втрачених можливостей. Зупинка перша – Старе село

0
307

Було кілька варіантів щодо назви маршруту – «Руїна історії», «Забуті локації», «Втрачена пам’ять»… але назва «Маршрут втрачених можливостей», можливо і не така яскрава, проте, суть проблеми ілюструє краще.

Прологом до цього маршруту можна вважати «різдвяну експедицію» в село Боброве, де в цей момент доживає свої останні дні найстарша церква Слобожанщини – Миколи Чудотворця (освячена у 1700 році) та село Куличка – потужний мистецький центр, що існував на початку ХХ століття на базі маєтку Красовських (деталі читайте нижче на цій фб-сторінці, допис за 25.12.2021).
 
Проте, таких місць або ще яскравіших та цікавіших на Сумщині десятки, якщо не сотні. Їх туристичний, історичний, мистецький та культурний потенціал важко переоцінити. Звісно, щоб привести їх до ладу необхідно, щоб в нашій країні припинили красти, або хоча б крали в половину менше… але це щось із розряду фантастики. Проте, зробити бодай щось – можливо. Можна промаркувати такі об’єкти, встановити інформаційні та охоронні дошки, можливо прибрати смітники поруч. Але це ліричний відступ…

Першою зупинкою по «Маршруту» є Старе село на березі річки Псел (поруч із Сумами). Мальовниче та атмосферне місце із неймовірними краєвидами справляє враження навіть серед зими. Проте, справжньою перлиною села є кам’яниця початку XVIII сторіччя – будинок Кондратьєвих – пам’ятка цивільної архітектури та найстарший садибний будинок Слобожанщини. Колись, поруч із садибою знаходилася Миколаївська церква (1750-1930). Садиба була обстежена Г.Лукомським та С.Таранушенком у 1914 році.

Споруда належить до однокамерного типу будов. Дослідження М. Цапенком пам’ятки (у 1950-х) показали, що будинок був спочатку одноповерховим, з підвалом і коробовими склепіннями. У сер. XVIII ст. була прибудована ще одна камера, також з підвалом, але з плоским перекриттям. У третій прийом над усією будівлею був надбудований другий поверх. Із західного боку будівля має вхід і два віконця першого поверху між рустованими пілястрами. Всі наличники та карнизи із дрібними сухариками характерні для бароко сер. XVIII ст. Із південного боку розташовувався рундук (угорі надбудований), характерний для російських палат XVII ст. На нижньому поверсі двері з залізними стулками. У вікнах збереглися залізні ґрати. Вгорі було шість вікон, з яких одне розтесано на двері й одне — закладене. Імовірно, нижній поверх служив складом, а верхній був житловим. Загальні пропорції гармонійні.

Фото із відкритих джерел (wikipedia)

У першій половині ХІХ ст. садиба з будинком перейшла у власність Зборомирських, а з 1860-х у власність В.І. Лихачова. Будинок використовувався як комора для зберігання зерна, було додано дерев’яні галереї до другого поверху та здійснено добудови до нижнього поверху. До 80-х років XX ст. будинок був житловим, після чого його було законсервовано. Нині знаходиться в занедбаному стані.

Хоча, навіть у такому стані, садиба є надзвичайно привабливою для мандрівника, а особливо зацікавленого. Звісно, значно допомогло б у цій ситуації якісь вказівники, інформаційні таблички, або при наймні QR-код, який можна було відсканувати та дізнатися історію цього місця…. Але ні, нічого цього, все захаращено. Рятує панораму лише недавно впавший сніг, який прикрив усі смітники.

Сюрреалізму у дійсність додає новенька дзвіниця на місці Миколаївської церкви (1750) зовсім поруч із садибою. Вона замінила собою історичну, характерну для сакральної архітектури Слобожанщини – дзвіницю XVIII століття. Наявність цієї нової дзвіниці як мінімум вносить дисонанс до архітектурного ансамблю; як максимум – підтверджує що кошти були і їх можна було витратити на консервацію об’єктів та благоустрій території.

У будь-якому випадку, цей матеріал не заради критики, а щоб ми бачили, які надзвичайні пам’ятки знаходяться поруч з нами. А їхній історичний та культурний потенціал – це втрачені можливості для нашого туризму.
 
Продовження маршруту попереду…
 
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут