Вишивана доля краю

0
16

30 липня відзначається Всесвітній день вишивки, заснований шведським ‘Broderiakademin, BRAK’ в 2011 році. Ці липневі заходи у третій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Вишивка — один із давніх і найбільш розповсюджених видів мистецтва в Україні. Вона виникла дуже давно і передавалася з покоління в покоління. Основне призначення вишивки — прикрашання одягу та інтер’єрно-обрядових тканин. Вишивали сорочки, рушники, килими, серветки, головні убори: очіпки, намітки, хустини тощо.

Народна вишивка відзначається багатством і різноманітністю геометричних елементів (ромби, кола, хрестики, хвилясті лінії, горизонтальні знаки), зображенням тварин, птахів, рослин. В Україні налічується близько 100 видів вишивання: гладь, хрестик, низь, мережання тощо. Композиційне вирішення української вишивки відзначається безмежною фантазією та колоритом.

 

Вишивка — це скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів українського народу. Вишивання, як національна традиція, сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишити милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості дівчини.

Нині вишивкою займаються на всій території України, не виняток і Лебединщина.

Безумовно, всіх майстринь — вишивальниць важко перелічити та згадаємо найцікавіші виставки вишивок,  що проходили у художньому музеї на протязі останніх десяти років. Серед них «Вишивана доля краю» (2012), де експонувались роботи місцевих майстринь Уляни та Оксани Мельник. Крім того, жінки були постійними учасницями пересувних виставок до Дня міста Лебедина. Їхні вишивки зачаровували технікою виконання, орнаментом, яскравою гамою барв.

«Вишивана доля краю» (2012)

Великою популярністю користувалась виставка старовинних рушників «Українська хата рушниками багата» (2015). Свою колекцію старовинних рушників представила колишня вчителька, завідувачка Українського етнографічного музею у місті Ясинувата Донецької області – Тетяна Склярова, яка  нині мешкає в м. Суми. Вона десятки років  збирала неоціненні скарби людської творчості — вишиті рушники із різних регіонів України.

Виставкова зала сяяла від різнобарв’я майже семи десятків рушників. Вони «посміхалися» і «плакали», «співали» і «журилися». Бо на них – доля і радість, історія і сьогодення.

«Два кольори мої, два кольори» (2016)

Прекрасний світ народного мистецтва відкрила виставка «Два кольори мої, два кольори» (2016). Місцеві майстрині Тетяна Резніченко та Світлана Кульомза демонстрували свою творчість у вишивці різними техніками. Картини, рушники, серветки, скатертини вишиті з любов’ю та великим натхненням зачаровували погляд.

Традиційно, до Дня міста та Дня Незалежності України, у музеї презентували виставку «Сузір’я талантів Лебедина» де глядачі могли побачити чарівний, фантастичний світ у вишитих картинах Марини Шелест, Наталії Воронової, Валентини Гримайло та багатьох інших. Привертали увагу традиційні рушники вишиті умілими руками Катерини Харченко, яка з дитинства і дотепер захоплюється рукоділлям. Всі жінки, вишиваючи картини, наділяють свої роботи позитивною енергетикою, якою із задоволенням діляться з рідними та близькими.

 

Безумовно, наш край багатий на талановитих людей і національна традиція вишивання буде існувати завжди.

Алла Подвезько, старший науковий співробітник ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут