Перша картинна виставка Юлії Бразоль у Лебедині

0
31

9 серпня 1918 року в будинку Лебединської чоловічої гімназії (нині – Лебединський педагогічний коледж ім. А.С. Макаренка) була відкрита виставка скульпторки і художниці Юлії Миколаївни Бразоль-Леонтьєвої (1856 — 1919). Дівоче прізвище Добросельська, хоча нерідко підписувала свої картини ще й як Заславська.

Народилася в поміщицькій родині в селі Гудимівка, що на Лебединщині.

Спочатку навчалася в Сумській Олександрівській гімназії. Перші навички у мистецтві засвоювала під керівництвом харківського художника Є.Г. Волошинова, який викладав малювання у Харківському інституті шляхетних дівчат. Продовжувала навчання у професора І.К. Айвазовського, з яким познайомилась у Феодосії. Навичок скульптури набувала  у видатних скульпторів М. Антокольського та В. Беклемішева.

 

Хоча проживала і працювала вона, в основному, в Петербурзі, стажування її проходило в Німеччині та Італії, де відшліфовувала своє вміння у професорів  Цурштрасена та Монтеверде. Юлія Миколаївна багато подорожувала по країнах Далекого та Близького Сходу, Північної Африки та Західної Європи. 

Роботи художниці експонувалися в Петербурзі, Москві, Харкові  та за кордоном.

В останні роки життя мисткиня проживала в с. Рябушки на Лебединщині, у маєтку свого другого чоловіка Леонтьєва, а пізніше, до 1919, мешкала у Лебедині.

Следзінський В.О. “Портрет Юлії Бразоль”, 1881

Детальний огляд персональної виставки Юлії Миколаївни Бразоль було вміщено у двох номерах лебединської газети «Земские известия» під авторством невідомого Н. Г. (можливо Миколи Грищенка — завідуючого шкільним відділом Лебединського повітового земства  1918) у газеті за 22 (9) серпня, № 35: (Збережена мова оригіналу) «Картинная выставка в г.Лебедине в здании мужской гимназии Ю.Н. Бразоль-Леонтьевой… Вы не увидите здесь картин исторического и религиозного содержания. Совсем мало жанра. Пред вами пейзажи, марины, мертвая природа – цветы, фрукты. Портретами наш художник не занимался, так небольшие полотна – (женщина с правильними классическими чертами лица, поваренок китаец и проч.) – не более как этюды. Но на выставке есть превосходный портрет старика (в простенке между окнами), показывающий, что госпожа Бразоль-Леонтьева может быть настоящим мастером портретной живописи если пожелает. Н.Г.».

 

В наступному номері цієї ж газети  від 24 (11) серпня читаємо: «Картинная выставка… Ю.Н. Бразоль-Леонтьевой… Жанра на выставке нет. Художник почти не имеет склонности к изображению на холосте жизни народа… На выставке госпожи Бразоль-Леонтьевой господствует пейзаж… Родного пейзажа однако выставлено мало… Художник, нежный поэт… тяготеет более к югу, туда, где ярко светит сонце и где так ярки краски. Кто лично знает госпожу Ю.Бразоль-Леонтьеву, тому известно, что она много путешествовала… На етюдах и картинах мы видим Крым, Константинополь, Архипелаг, Сирию, многочисленные виды Иерусалима, Эфес и его развалины, Смирну, окрестности Рима, Алжир, Карфаген, Суэц, Цейлон и Сингапур, Порт-Артур. Есть несколько и японских этюдов, за рисование которых автора едва не упрятали в тюрьму. Это экзотические картины разных размеров. Я обращаю ваше внимание на ряд маленьких картинок, изображающих виды Малой Азии – Ефес и его развалины… Карфагена, Палестины и другие пейзажи… Превосходные маленькие картины, почти миниатюрные, посвящены Карфагену (маслом развалины Эфеса, акварель). Здесь видна твердая рука, законченность рисунка и глубокое проникновение в сущность предмета… если не ошибаюсь, это лучшие работы на выставке. Не даром они не продаються как гласит подпись. Многие из этих вещиц изображают море. Наш художник вообще певец водной стихии. Самые крупные по размерам его картины – марины. Две самые большие из них изображают наше Черное море у крымского побережья. Как известно, Черное море – одно из самих красочных. Скажу несколько слов о мертвой природе, обильно представленной на нашей выставке. Перед нами различные цветы, фрукты, овощи, грибы… Все это написано сильно, сочно, блещет яркостью красок и говорит о жизнерадостности автора… Наш художник… трезвый реалист. Итак, талант художника и направление его таланта в высшей степени симпатичны. На выставке кроме картин есть еще скульптуры… Так ласково задушевны две детские головки. Прекраснейшая работа автопортрет самой художницы. Удивительно сделаны две собаки. Н.Г.».

 

Цікаво, що автор статей розповідає про художницю в чоловічому роді, можливо тому, що в ті часи художниками були переважно чоловіки.

 

У березні 1919 року колекція картин Юлії Миколаївни була конфіскована і передана до Лебединського художньо-історичного музею імені Тараса Шевченка (як спочатку називався Лебединський художній музей). Зараз у художньому музеї зберігається 36 живописних, графічних та скульптурних робіт мисткині.

Алла Подвезько, старший науковий співробітник ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут