Історія Лебединської жіночої гімназії бере свій початок наприкінці 1868 року (за іншими джерелами – 12 травня 1869 р.), коли в місті була відкрита чотирикласна жіноча прогімназія. Пізніше, за клопотанням Лебединського повітового земства та відповідно до Положення Міністерства народної освіти Російської імперії від 24 травня 1870 року «Про жіночі гімназії і прогімназії», прогімназія була реорганізована у семирічну гімназію.
На фото учениці Лебединської жіночої гімназії (1907 рік)
В перші роки свого існування гімназія розміщувалася в приміщеннях, які належали Федору Прохоровичу Ільченку (Прохоренку), що був управляючим Михайлівським маєтком поміщиків Іваненка та Капніста. Начальницею гімназії тоді була німкеня – Блюмель. З 12 червня 1869 року опікункою жіночого училища стала дружина предводителя дворянства Лебединського повіту Василя Олексійовича Капніста – Варвара Василівна Капніст.
На фото учениці 8-го класу Лебединської жіночої гімназії (1907 рік)
З часом кількість дітей у прогімназії почала збільшуватися, тому постало питання про побудову нового приміщення. Для цього, у 1878 році земство викупило у селянина Руденка ділянку землі за 800 крб., де у 1881 році було побудоване просторе приміщення для жіночої прогімназії. В цей час її очолювала Наталія Ксаверіївна Булатович. Для обладнання приміщення міська Дума також виділила 2 тис. рублів. Саме цей рік офіційно вважається початком історії сучасної ЗОШ №1.
1 липня 1903 року земська управа ухвалила рішення про перетворення прогімназії у 7-класну жіночу гімназію. Підпорядковувалась гімназія Міністерству народної освіти та, безпосередньо, попечителю Харківського навчального округу. Керівництво гімназією здійснювали начальниця гімназії, педагогічна і попечительська рада. Директором гімназії була призначена Марія Олександрівна Іванова. Згідно «Положення про жіночі гімназії» учителями працювали лише особи, що мали вищу освіту.
Випускниці Лебединської жіночої гімназії (1910 рік)
Віддавати своїх дочок до гімназії було престижно, незважаючи на те, що за навчання доводилося платили: у молодших класах – 30 крб. на рік, а в старших – 40 крб. Фінансувався заклад також за рахунок коштів місцевого земства та допомоги Міністерства народної освіти.
До навчання приймалися дівчатка з 9 років. Повний курс становив сім років. У гімназії викладалися Закон Божий, російська словесність, історія, географія, природознавство, арифметика, французька та німецька мови, малювання, рукоділля, музика, співи і танці.
Викладачі та випускниці Лебединської жіночої гімназії (1910 рік)
В 1905 році в гімназії вже навчалася 221 учениця, з них 48 – діти дворян та чиновників, 8 – з сімей духовних осіб, 115 – з міщан, 50 дітей селян.
У 1906 році при гімназії відкрито 8-й клас, педагогічний. Його успішне закінчення давало можливість працювати вчителем народних початкових училищ.
25 червня 1909 року було дозволено відкрити молодший відділ в підготовчому класі для неграмотних.
В 1910 – 1911 роках в гімназії навчалася 331 учениця.
Випускниці Лебединської жіночої гімназії (1910 рік)
Вся відповідальність за навчально-виховний процес лягала на наставниць, які постійно спілкувалися з ученицями. Вони не тільки слідкували за успіхами і поведінкою своїх вихованок, але й іноді замінювали відсутніх викладачів, надавали допомогу відстаючим, нерідко вони відвідували останніх вдома, цікавилися їхнім життям. Про свої спостереження робили відповідні доповіді головному наглядачу; крім того, вони завжди були присутні разом з ученицями на загальній ранковій молитві перед початком занять.
Наталія Василівна Кривошей-Онацька (дружина засновника Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького) під час навчання у Лебединській жіночій гімназії, 1907 рік
В 1913 році голова педагогічної ради гімназії – Степанов Микола Євграфович, начальниця гімназії – Веселовська Єлизавета Андріївна, законовчитель – Ліхницький Василь Васильович, священик – Солофненко Олексій Васильович, священик римо – католицький, ксьондз Лісовський Адам, магістр богослов’я.
Серед педагогів, що давали ґрунтовні знання дівчаткам, були і відомі в місті викладачі: Астахов Іван Львович – колезький реєстратор, Онацький Никанор Харитонович – колезький асесор, Граціанов Петро Олексійович – колезький радник, Вальда Ян Антонович. Викладачки: Соболева Ольга Петрівна – домашній наставник, Коваленко Анастасія Яківна – домашній наставник, Лаврова Олександра Федорівна – домашній наставник, Безручко-Висоцька Інна Олександрівна – домашній учитель, Гринева Лідія Миколаївна, Шамрай Лідія Петрівна – домашній наставник, Мейєн Емілія Олександрівна – домашній наставник, Чудновська Наталія Петрівна – домашній учитель, Антоновська Євдокія В., Куртзінг Ан. Ант., Левицька Олександра Петрівна, Попова Лідія Федорівна, Кривцова Ольга Миколаївна, Хілінська Єлизавета Володимирівна. Класні наглядачі: Полетика К.М. – домашній учитель, Гальковська М.М. – домашній учитель, Попова М.В. – домашній учитель, Стеблянко О.І., Моргун В.Ф. – домашній учитель, Романова М.В. Лікар Зільберник Кадиш Сендерович – колезький радник, фельдшерка Рожевецька Надія Антоновна.
Ліквідована гімназія Постановою народного комісаріату освіти про введення єдиної трудової семирічної школи в 1920 р.
Лебединська ЗОШ №1, що знаходиться у приміщенні, побудованому для Лебединської жіночої гімназії, фото 2007 року
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
Джерела:
- Сумський обласний державний архів. «Лебединская женская гимназия г. Лебедин, Лебединского уезда, Харьковской губернии», фонд № 509.
- Харківський календар на 1913 р. Видання Харківського губернського статистичного комітету.
- І.П. Рожевецький «Лебедин – 70 лет тому назад», 1929 р.
- Сайт ЗОШ № 1. Історія школи «Від заснування до наших днів».
