Ось і наблизився до завершення такий незвичний віртуальний тур Лебединським міським художнім музеєм імені Б.К.Руднєва. Наостанок наш незмінний «гід» – директор закладу Андрій Гєльмінтінов – допоможе читачам ознайомитися із останнім експозиційним залом – «Меморіальним залом родини Кричевських».
Кричевські… Це прізвище давно і міцно увійшло в історію українського образотворчого мистецтва. Це найбільша в Україні родина художників, коріння якої – на нашій Слобожанській землі, в селі Ворожба на Лебединщині. Старовинний український рід Кричевських дав у ХХ столітті рясне гроно видатних діячів української національної культури, котрі залишили по собі щедру творчу спадщину. Усі вони переважно живописці, а частково – архітектори, графіки, дизайнери та художники театру і кіно. По-різному склалася їхня творча доля.
У «Меморіальному залі», як говорить Андрій Гєльмінтінов, представлені художні твори та графіка семи представників трьох поколінь цієї високоталановитої династії – Василя Григоровича (1873—1952), Федора Григоровича (1879—1947), Миколи Васильовича (1898—1961), Василя Васильовича (1901—1978), Олени Євгенівни (1892—1964), Катерини Василівни Росандіч (нар. 1926) та Оксани Іванівни де Очоа (нар. 1948). Роботи відображають особливості їхнього життєвого шляху та внесок у світову мистецьку скарбницю.
Славна родина митців Кричевських збагатила скарбницю українського образотворчого мистецтва, прославляла Україну та її культуру за кордоном. Глибоко національна за духом (особливо у Василя Григоровича та Федора Григоровича та Катерини Росандіч) творчість Кричевських живилася і від французького (Микола Васильович), і від американського (Василь Васильович) мистецтва.
– На зламі ХХ-ХХІ століть Лебединська колекція поповнилась десятками творів різних представників роду Кричевських, що дозволило відкрити в музеї спочатку меморіальний куточок «Мистецтво родини Кричевських», а згодом – і «Меморіальний зал родини Кричевських», – розповідає Андрій Акрямович. – Сьогодні колекція творів Кричевських у музеї нараховує понад 160 експонатів. В залі представлено більше 40 оригінальних робіт, що об’єднують український національний колорит, велич і могутність волелюбного духу Кричевських. Експозиція чітко поділяється на 7 тематико-персональних комплексів.
Розпочинають нашу екскурсію твори Василя Григоровича Кричевського, якого ще називають засновником українського стилю в архітектурі, першим художником вітчизняного кіно, автором дизайну Тризуба, державного герба України. В постаті Кричевського масштабно і багатогранно втілено розвиток українського національного мистецтва більш, ніж за 50 років. Більше того, саме з Кричевським українське мистецтво змінилося, ставши багато в чому таким, яким ми його знаємо сьогодні.
В залі представлені його живописні етюди «На Півдні» та «Квітка гарбуза», акварельні й олівцеві малюнки лебединської тематики, ескізи і начерки селянських хат, мальовничі краєвиди України і Франції, орнаментальні композиції для текстилю.
Продовжує експозицію єдина картина Федора Кричевського в колекції музею – «Дівчинка у блакитному» (1900). На портреті зображена молодша сестра Федора – Марія Григорівна Кричевська (Абрамець).
– Одинадцятирічна дівчинка постає на фоні зелені у довгій блакитній сукні та розпущеним каштановим волоссям, – із захопленням описує Андрій Акрямович. – Білий капелюх обрамляє контури її обличчя. Елемент контрасту вносить чорна нитка намиста. В руках Марія тримає два пера павича, що використовувалися не лише, як елементи декору, але й як оберіг від негативної енергії. Фігура дівчинки виглядає тендітною, беззахисною і скромною. Вражає особливе рішення в плані пластичності та дуже тонкий живопис в плані колористики. До речі, у 2019 році картина пройшла реставрацію на базі Реставраційного центру України (м.Київ).
Творчість Миколи Кричевського представлена мальовничими краєвидами Франції («Париж»), Італії («Венеція»), Швейцарії («Церква у Лозанні») та натюрмортами («Квіти»).
Василь Другий чи Василь-молодший (так називають Василя Васильовича Кричевського) репрезентований типовими для нього пейзажними етюдами («Крим» та краєвиди Каліфорнії).
Із неабиякою цікавістю директор музею розповідає про єдину в колекції картину Олени Кричевської – «Мати». На думку спеціаліста, її можна вважати справжнім гімном материнству. Глибина материнської любові об’єднується з природою, що викликає затишок і гармонію при її спогляданні. Цей твір про щасливе дитинство і його кращі моменти. А ще про ті ніжні хвилини, які матері проводять з дітьми. Картина відзначається певною умовністю композиції сюжету, чіткістю малюнка, невеликою гамою ніжних тонів, чіткою розробкою світла і тіні.
Продовжують експозицію роботи Катерини Кричевської-Росандіч. На її пейзажних етюдах – витончені мініатюрні краєвиди Гейдельберга і Каліфорнії. Тут же – ніжні натюрморти «Рожевий цвіт» і «Букет троянд».
Завершують експозицію роботи Оксани Лінде де Очоа – доньки Галини Кричевської-Лінде, представниці третього покоління Кричевських, що народилася у Венесуелі 1948 року. Цікаво, що первісно пані Оксана обирала собі зовсім інший фах. Вона здобула освіту в царині хімії і займалася науковою роботою. Але успадкований талант до образотворчого мистецтва дав про себе знати: з кінця 1960-х років Оксана стала активною учасницею колективних та персональних виставок.
Культура Південноамериканської землі сформувала її власний стиль живопису, що помітно в її декоративних й графічних композиціях «Замаскований кіт», «Риби», виконані аквареллю та чорнилами. Вони наділені фантастичною уявою бачити світ. Сміливі експерименти художниці з різними техніками, а також колажними варіаціями створили оригінальні й дивовижні образи та сюжети.
– Полотна родини Кричевських – золота, яскрава й неповторна сторінка українського образотворчого мистецтва, яка дедалі більше входить у культурний контекст України, збагачуючи її духовно, – переконаний Андрій Гєльмінтінов. – Творчий доробок кожного із членів цієї родини становить величезну культурну цінність українського і світового значення.
Що цікаво, «Меморіальний зал..» не є статичним, він постійно змінюється та поповнюється все новими роботами інших представників роду Кричевських. Представлені ж картини оформлюються в нові рами. На сьогодні замінено вже 15 рам із 40. Шляхетну справу з модернізації зали підтримують місцевий майстер Сергій Буката та благодійний фонд Івана Лозового.
Хочете переконатися у багатогранності зали самостійно? Працівники музею радо зустрінуть вас і проведуть справжню екскурсію. Долучитися до світу прекрасного можна за адресою: площа Волі, 17.
За розповідями директора художнього музею Олена ВЄЧКАНОВА
(газета «Життя Лебединщини», 10 вересня 2020 (№37 (11415))
