Серед кількох десятків працівників Лебединського художнього музею, за більш ніж 100 — літню історію, дійсно знаковою є постать Ювеналія Володимировича Голода, який майже 43 роки свого життя віддав служінню мистецтву.
Народився він 5 грудня 1940 року, в селі Сахновщина, що на Харківщині. Пізніше сім’я переїхала на Лебединщину, спочатку в с. Михайлівку, де хлопець отримав початкову шкільну освіту, а потім у Лебедин. Тут він закінчив середню школу №1. Улюбленими предметами були історія та географія, бо мав якийсь природний потяг до читання літератури на історичну тематику.
Мама, Зоя Ананіївна, працювала медичною сестрою у Лебединській лікарні, батько, Володимир Соломонович, учасник Другої світової війни, працював заступником директора по господарській частині у Лебединському ПТУ. Тож, інтелігентні батьки повністю підтримали свого сина, коли той став студентом історичного факультету Харківського державного університету.
Після закінчення університету, за направленням став учителем історії в м. Попасна, що на Луганщині. Але попрацював там лише рік, бо направили викладати суспільні дисципліни в гірничому профтехучилищі, що знаходилося в селищі Карбоніт Первомайського району цієї ж області. А наприкінці 60-х років знову повернувся до рідного Лебедина, де сім років викладав історію в місцевому профтехучилищі.
З 1974 по 2016 рік працював у художньому музеї. Від роботи отримував задоволення, незважаючи навіть на постійні господарські проблеми, будучи завідуючим музею з жовтня 1976 по вересень 1983 року. За словами самого Ювеналія Володимировича, у музеї постійно протікав дах, який треба було ремонтувати, нерідко навіть за свої особисті кошти. В опалювальний сезон виникала проблема обігріти музей. У зв’язку з цим, треба було заготовити 30 тонн вугілля, яке самотужки доводилось розвантажувати та переносити у господарське приміщення, а крім цього запастися ще й дровами. А влітку, крім музейної роботи, додавалося ще й прополювання буряків у колгоспі, що на той час вважалося однією з першочергових справ.
Як відомо, у радянські часи працівникам музею доводилось читати різноманітні лекції у навчальних закладах, на підприємствах і навіть, на колгоспних фермах. Нерідко, після проведеної роботи, лектори добиралися з далекого села додому пішки, оскільки рейсові автобуси не ходили.
Пам’ятає Ювеналій Володимирович і про те, як уже, будучи науковим співробітником, разом зі своєю дружиною Людмилою Садовніковою, тодішньою директоркою музею, «воювали» за повернення з Київського музею українського мистецтва музейної ікони початку XVIII століття «Архангел Михаїл», яка після реставрації «прижилася» в Києві майже на 20 років. До речі, за багато років роботи в художньому музеї, колекція музею поповнилась на сотні різноманітних експонатів. Це були, переважно, подарунки художників та інших друзів музею, оскільки на закупку предметів гроші не виділялися.
Та незважаючи на труднощі, Ювеналій Володимирович працював натхненно, з насолодою, сподіваючись на те, що від проведення різноманітних масових заходів, відкриття нових цікавих виставок, захоплюючих екскурсій та розповідей, не тільки надавав краєзнавчу та мистецтвознавчу інформацію, а й зачіпав людські душевні струни.
Неперевершений ерудит, завжди привітний, позитивний він і зараз спілкується з багатьма краєзнавцями та художниками Сумщини. Відомий сумський митець Олег Прокопчук (нар. 1944) навіть пропонував Ювеналію Володимировичу створити його скульптурний портрет та той відмовився, оскільки він дуже сором’язлива і скромна людина. Зараз на заслуженому відпочинку, але й досі підтримує дружні стосунки з музеєм, є почесним членом Науково — методичної ради.
Колектив Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва щиро вітає Ювеналія Володимировича з наступаючим днем народження. Бажає йому міцного здоров’я, людської поваги, добра та миру.
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
