Коли ми говоримо про козаків, наша уява малює хвацьких парубків з оселедцями, одягнених у сорочки та шаровари – саме такі образи можна часто зустріти у підручниках історії та у художніх фільмах. Однак це не зовсім відповідає істині.
На початку свого історичного існування козаки не могли навіть думати про те, щоб займатися своєю зовнішністю й виряджатися в дорогі «шати», козак і злидні тоді були синонімами. До того часу цілком можна відносити слова української пісні – «сидить козак на могилі та й штани латає», або слова з вірша «козак – душа правдивая – сорочки не має». За свідченням літописця, одягом запорізьких козаків було одне чи двоє убрань, і лише потім, коли вони звоювали турецьку й татарську землю, «очень одобычились и сделались богаты всяким достатком».
1. Ждаха А.А. “Військовий писар” (1900), папір, акварель (із колекції ДНАББ)
2. Жемчужников Л.М. “Козак Микита Гудзь” (1853), папір, акварель (із колекції НХМУ)
Повсякденний, похідний одяг вирізнявся простотою, що проявилось у самій його назві — підлий одяг. На протилежність йому парадне вбрання було розкішним і ошатним, причому нерідко воно складалося з трофеїв, добутих під час походів.
Васильківський С.І. “Козак в степу” (1900-і), полотно, олія (із колекції СОХМ)
Перші відомості про козацький одяг знаходимо у щоденнику австрійського дипломата Еріха Лясоти з 1594 р. та в «Описі України» французького мандрівника та інженера Боплана середини XVII ст., який розповідає про те, що козаки носили вузькі штани. Або ось голландський художник Абрахам ван Вестерфельд, проживаючи в Києві за часів визвольної війни Богдана Хмельницького, створив кілька картин, що зображують запорожців – «Козацькі посли у Радзивілла» і «Сутичка польської та козацької кінноти під Києвом», де козаки зображені в короткому верхньому одязі: сірій свиті, жупані або доломані, а на ногах у них, знову ж таки, жодним чином не шаровари, а неьширокі брюки.
1. Жупан козацький (друга половина XVIII ст.), вовна, плюш, штоф, металеві гудзики, шиття (із колекції ДІМ)
2. Жупан козацький. Слобідська Україна (XVIII ст.), сукно, ситець, шиття (із колекції ХІМ)
Звідки ж тоді взялися шаровари, запитаєте ви? Це більш пізня мода. Широкі штани козаки почали носити тільки в кінці XVIII – початку XIX століття – за часів російсько-турецьких воєн і Задунайської Січі. Саме на зображення цього часу орієнтувався найвідоміший дослідник козацтва Дмитро Яворницький. А вже від нього уявлення про шаровари як про неодмінний атрибут козацького гардероба пішло, як то кажуть, в маси.
Васильківський С.І. “Козак на варті” (1890-1900-і), картон, олія (із колекції ЛМХМ)
«Під шаровари взували сап’янові чоботи, жовті, зелені, червоні, із золотими, срібними й мідними підківками, з вузенькими носками; від чобіт видніли лише носки чи підбори, так низько напускали на них запорожці свої шаровари: здалеку здається, ніби баба у спідниці стоїть; як іде козак, наче вітрило розпускає; а ширина така, що в деякі шаровари можна вкласти зо тридцять кавунів…».
Чоботи (XVII ст.), шкіра, вичинка, шиття (із колекції НЗХ)
Васильківський С.І. “Запорожець у степу” (поч. ХХ ст.), листівка, папір, друк (із колекції В.В. Недяка)
За словами польських письменників XVIII ст., запорізькі козаки носили шаровари з широким золотим галуном замість блямів, сукняні напівкунтуші з відкидними рукавами, білі жупани з шовкової тканини, шовкові пояси з золотими китицями й високі шапки зі смушковими околицями сірого кольору й червоним шовковим верхом, що закінчувався золотою китицею.
Реконструкція козацького кунтуша (поч. ХХ ст.), кармазин, штоф, парча, позумент, шиття (із колекції ДІМ)
«На голову одягали високу гостру шапку зі смушковою околицею заввишки з четверть, із сукняним червоним чи зеленим дном, заввишки в півтори четверті, на ваті, із золотими перехрестами, срібною китицею на самому вершку й гачком для китиці – пристібати, щоб не теліпалася. Околиця шапки часто правила козакові за кисет чи кишеню: туди він клав тютюн, кресало, люльку чи ріжок з тютюном, особливо люльку: тільки-но витягне її з рота, відразу й затикає за околицю. Шапки робили переважно куренями: який курінь, така й шапка, такий і колір. Перш ніж одягнути на себе шапку, козак замотував свою чуприну за вухо й потім уже одягав шапку; як одягнув шапку, то вже й козак – це найперший і найголовніший одяг козака».
Ждаха А.А. “Задунайський запорожець” (1884), папір, олівець, акварель (із колекції ДНАББ)
Жемчужников Л.М. “Козак їде в Січ” (1887), папір, акварель (із колекції НХМУ)
Буденний одяг рядових козаків виготовляли з грубих тканин, він складався з сорочки, штанів, каптана, жупана, шапки. Сорочку шили з домотканого полотна, штани – з китайчатої тканини, каптани були з відрізною спинкою зі зборами, підперізували їх широким поясом. Пояс носили обов’язково: ходити без пояса вважалося за непристойне. Жупани виробляли з сукна переважно малинового кольору.
Жупан козацької старшини (друга половина XVIII ст.), парча, срібні гудзики, золоті, срібні нитки, шиття (із колекції ОКМ)
Старшинський одяг мав ті самі складові частини, але виготовлявся зі значно дорожчих тканин та з більшою кількістю прикрас. Козацька старшина носила каптани з шовку, атласу, оксамиту. Найпоширенішими були відтінки червоного, зеленого та жовтого кольорів. Каптани старшин прикрашали кольоровими шнурками, спереду нашивали гаплики і ґудзики (мідні, срібні, золоті). Козацька старшина мала шуби із лисиці, вовка, рисі. Дорогі хутра покривали оксамитом, тафтою і сукном, дешеві – бавовняними тканинами. Доповненням до одягу були рукавиці, гаптовані золотом і сріблом.
“Портрет Петра Конашевича Сагайдачного” (кінець XVIII ст.), полотно, олія (із колекції ЛМХМ)
1. Боровиковський В.Л. (?) “Портрет Леонтія Полуботка” (1786), полотно, олія (із колекції ЛМХМ)
2. Невідомий художник “Портрет Андрія Полуботка” (XVIII ст.), полотно, олія (із колекції ЛМХМ)
Немає сумніву, що крій запорізького одягу, особливо високих шапок, широких шароварів, довгих жупанів і широких поясів східного походження і запозичений від татар і турків. Це запозичення здійснювалося або захопленням під час наїздів, або купівлею, або шляхом дарування з боку вищих татарських і турецьких властей запорізьким козакам. Та незважаючи на це, козацький одяг мав тривку етнічну основу, що й зробило його одним із найяскравіших виявів національної самобутності.
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
