Токарі здавна відомі як знаний лебединський курорт. Природна мінеральна вода та свіже лісове повітря – ідеальні умови для оздоровлення. Але Токарі – це не лише санаторій. Місцевість також може стати захоплюючою частиною туристичних маршрутів навколо міста Лебедина. Побачити там можна, дійсно, багато цікавого.
Саме тому, друга історико-краєзнавча експедиція, організована Лебединським міським художнім музеєм ім. Б.К. Руднєва на чолі з директором Андрієм Гєльмінтіновим, громадською організацією «Мистецька платформа Лебедина» (голова – Іван Мальцев), при підтримці міського відділу культури і туризму, була здійснена саме в село Токарі Лебединської міської ради.
Перед учасниками експедиції постали мальовничі місця, по якім несе свої води тихоплинний Псел, що на протязі історичного розвитку змінював своє русло. По одній із версій краєзнавців, у 1764 році, на березі невеликої затоки поселився селянин на прізвище Токар, затоку річки стали називати Токарева, за іншою ж – з настанням весни фазани, яких на той час було в цих місцях дуже багато, прагнучи до партнерства починають токувати. Самці займають гніздові угіддя та приваблюють самок. Ток триває до 4 місяців й закінчується на початку червня. Саме на місці розташування села, є пагорб, куди під час шлюбних церемоній збиралися фазани, звідси, як вважають дослідники, і походить назва села Токарі.
На два кілометри нижче за течією річки також селилися люди. Це поселення згодом стали називати Бережками (Березками) із-за розташування на березі річки. Минуло багато років, і на початку XX століття ці два села з’єдналися, а село стало єдиним з милозвучною назвою «Токарі-Бережки». Так сталося, що друга частина назви зараз не вживаєтся, і село знову перетворилося на Токарі.
Цікава й історія цього населеного пункту: з 1882 по 1917 роки село Токарі- Бережки належало графу Василю Капністу. Після української революції 1917-1921 років, як і по всій Україні, в селі була встановлена радянська влада. В 1929 році був створений колгосп «Червона Зоря» та існувала рибальська артіль. Три уродженці села відзначені Зіркою Героя. Серед них легенда Лебединщини Марія Харитонівна Савченко – двічі Герой Соціалістичної Праці (1948, 1958), її учениця – Ніна Іванівна Грушка та механізатор Яків Митрофанович Шульга.
Саме, Марія Харитонівна приймала участь у збереженні відомої всьому світові «лебединської» породи корів, виступила ініціатором створення бази відпочинку працівників сільського господарства. І у 1960 році виступила ініціатором створення міжгосподарського будинку відпочинку, який в 1988 р. здобув статус санаторію «Токарі».
У 1993 році з відкритям родовища мінеральної води «Токарівська» (по типу Миргородської), розширився діапазон запропонованих послуг, адже вода має лікувальні властивості для органів травлення, її прийом проходить у бюветі санаторію. Сама вода формувалася на протязі мільйонів років, є природним джерелом енергії. Добувається вона із глибини 1200 метрів.
Лебединцям в цьому плані пощастило – нам зовсім не потрібно здійснювати далекі переїзди, щоб потрапити в атмосферу спокою, виключно лікувального повітря, де відмінні умови для відпочинку та лікування. Все це знаходиться поруч – село Токарі – унікальне місце. 20 гектарів території створюють найкращі умови для самоти, неспішних прогулянок, задоволення від кожного дня, проведеного тут. Поруч знаходяться також і місцеві унікальні «грязі» – їх було відкритого ще в 1978 р. Це Межирічське родовище торф’яного очеретяно-рослинних «грязів», що згідно з висновком Одеського НДІ курортології і реабілітації, є лікувальними грязями. Зараз вони використовуються для лікувальних аплікацій на основі цілющої мінеральної води «Токарівска».
В населеному пункті зберігся і будинок в якому проживав священник місцевої церкви Параскеви П’ятниці, зруйнованої в період 30-х років минулого століття. В будинку довгий час існувала Бережківська початкова школа.
Цікавим фактом є те, що цьогоріч віруючі усього світу відзначають одну важливу дату – 170-річчя від дня народження Івана Веніаміновича Каргеля – пастора, проповідника, місіонера й духовного вчителя, ім’я якого безпосередньо пов’язане з Лебедином. Його видатна особистість досі є загадкою, ніби його оточує якась таємницю. Саме у селі Токарі він проживав останні роки, був репресований. В 2019 році йому було присвоєно звання «Почесного громадянина м.Лебедина»
Це лише початок на шляху дослідження села Токарі. Для місцевих дослідників ще залишається багато незвіданих таємниць невеличкого села Токарі, а до недавнього – Токарі-Бережки.
А щодо самої експедиції, то вона завершилася приємною несподіванкою. Колекція музею поповнилася ювілейною монетою НБУ присвяченою 200-річчю поета-романтика М.М. Петренка.
Валентина Знаменщикова, спеціаліст міського відділу культури і туризму