Розмір: 97 х 132 см
Полотно, олія
В колекції: з 1940 року
Василь Бєляєв – один з найвідоміших художніх діячів свого часу, що зіграв значну роль в розвитку російського мистецтва. Сильний характер і волю передають численні роботи майстра, в яких завжди був заклик до дії. Художник постійно прагнув дізнатися все про все: брав участь в революціях, вивчав народні традиції та багато іншого.
Народився Василь Васильович Бєляєв в 1867 році в Санкт-Петербурзі, у купецькій сім’ї. Початкову художню освіту здобув у школі при Центральному училищі технічного малювання барона А.Л. Штігліца. Навчався в Академії мистецтв (1886-1891); за роки навчання був нагороджений малою (1887), двома великими (1888, 1889) срібними медалями; малою золотою медаллю за композицію «Зцілення кульгавого апостолом Петром». У 1891 удостоєний звання класного художника 1-го ступеня за картину «Свята цариця Олександра оголошує себе християнкою».
Жив, переважно, в Петербурзі. Писав картини на історичні та побутові сюжети, портрети, пейзажі. Автор живописних творів: «В катакомбах», «З нічної молитви», «Жага знань», «Євхаристія»; серії портретів учасників Паризької комуни. У 1913 удостоєний звання академіка Імператорської Академії мистецтв.
У 1895-1909 виконав 48 картонів для мозаїк храму Спаса-на-Крові в Петербурзі, брав участь у розписі православного собору св. Олександра Невського у Варшаві (1910). З 1889 року – активний учасник виставок. Член Товариства художників історичного живопису (1895-1896); експонент Московського товариства любителів мистецтв (1892), ТПХВ (1893-1895), Санкт-Петербурзького товариства художників (1899, 1904, 1917), АХРР (1923, 1926), ін.
Викладав у Вищому художньому училищі живопису, скульптури і архітектури при Імператорській Академії мистецтв, Петроградських державних вільних художніх майстернях в Петербурзі з 1913 року; керівник мозаїчної майстерні; керівник майстерні монументального живопису (з 1920), проректор з навчальної частини (з 1921).
Його роботи представлені в ряді музейних зібрань, серед них: Російський музей, Ермітаж, найбільші музеї України, а також одна – «Суд над Сусанною» – в Лебединському художньому музеї.
Історія праведної та скромної Сусанни, ім’я якої з єврейського означає «лілія» – квітка чистоти, була завжди дуже популярною в західноєвропейській культурі, а згодом і в Росії, й до цього дня є одним з найвідоміших сюжетів Старого Заповіту (Книга пророка Даниїла) в християнському середовищі.
Трапилася історія у Вавилонії, де вродлива дружина багатого іудея, Сусанна, була об’єктом жадань двох старців, які влаштували пастку, щоб оволодіти нею в саду, де молода жінка зазвичай купалася без служниць. Сусанна не поступилася лестощам і шантажу старців, які потягли її в суд, брехливо звинувативши в перелюбстві з молодим чоловіком. Жінка, засуджена до смерті, була в останній момент врятована пророком Даниїлом, який окремо допитав старців і виявив суперечності та брехню у їхніх версіях.
Сценографія полотна побудована навколо найдраматичнішого моменту – суду над Сусанною, влаштованому на східцях храму. Глибина перспективи надає композиції динамізму, а стіни фортеці, як куліси, обмежують простір, на якому розвивається дія.
Складність багатофігурної композиції протиставляється внутрішній глибині, де художник майстерно використовуючи живописні прийоми, посилює контраст світла і тіні, далекого і близького, краси і потворності, навислої небезпеки та прийдешнього спокою. Автор ретельно зображує численні деталі сцени, такі як обличчя та жести людей, елементи архітектури та природи.
«Суд над Сусанною» – одна з ранніх робіт Бєляєва, в якій добре помітний рідкісний талант та майстерність художника. Ближче познайомитися з його творчістю, а також роботами інших художників другої половини ХІХ століття, можна в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
