“Портрет Олександра Іваненка” (І пол. ХІХ ст.)

0
282

Розмір: 73,3 х 57,0 см
Полотно, олія
В колекції: надходження до 1937  року

Перед нами портрет найбагатшого та найвпливовішого поміщика у Лебединському повіті першої половини ХІХ століття – Олександра Андрійовича Іваненка (1782/83 – 1852). По жіночій ліній, він був спадкоємцем наказного гетьмана України Павла Полуботка, та з 1810 по 1852 рік володів Михайлівським маєтком, який разом із навколишніми землями був дарований Полуботку, за Указом Петра І.

Окрім Михайлівки, Іваненку також належали сс. Грунь, Катеринівка та Олександрівка. За, майже 50-річне володіння Михайлівкою, Іваненко запам’ятався гуманним ставленням до селян, які ще довго згадували доброту та незлобивість свого пана.

Тривалий час Олександр Іваненко був поводирем дворянства Лебединського повіту. З 1840 – членом ради Харківського інституту шляхетних дівчат, та почесним піклувальником Лебединського повітового училища. Мав чин статського радника. Був кавалером орденів: «Св. Анни» ІІІ ступеня, «Св. Володимира» IV ступеня, «Св. Станіслава» ІІ ступеня.

Диво, але у круговерті історичних трагедій та каркаломних подій ХІХ – ХХ століття вціліло одразу кілька портретів Олександра Іваненка, два з яких сьогодні зберігаються у колекції Лебединського художнього музею. Серед них, камерний живописний портрет, виконаний в традиціях початку ХІХ століття.

На цьому портреті поміщик показаний приватною особою – без нагород та відзнак, одягнений як і більшість світських людей того часу. На ньому пальто класичного темного кольору, навколо шиї акуратно пов’язана біла хустка. Жодна деталь на картині не натякає на високий статус портретованого.

Максимально безпристрасна та врівноважена інтерпретація іміджу героя, перевірена композиція, що характерна для класицизму й витончено-строгий колорит картини, підтверджують приналежність персонажа до нової епохи. Художник зображує свого героя в позі, яка видає в ньому мрійника. Іваненко поглинений собою, що нікого не дивує. Адже ідеалісти, яким безперечно був Іваненко, зазвичай є переконаними індивідуалістами, і свою відстороненість вважають за нормальний стан.

Поєднання світла й тіні висвічує внутрішній світ героя. Нейтральний одяг та спокійне сіре тло не відволікають від споглядання моделі. Сама постать Іваненка немов занурена у безмежність простору. Обраний художником колорит картини лише загострює це враження. Світлими плямами є лише обличчя, хустка  та високий комір сорочки поміщика.

На картині переважають коричневі та пастельні тони. Художник акцентує увагу на обличчі Іваненка. Обрамлене чорним кучерявим волоссям, воно ніби осяяне світлом. Разом з тим, вигнуті густі брови над задумливими, спрямованими в напрямку глядача карими очима, щільно стислі губи, подовжений ніс, підкреслюють камерність зображення.

Весь портрет вражає не буянням фарб, а силою передачі характеру поміщика та його думок. Художнику вдалося зрозуміти цю людину і створити по-справжньому одухотворену картину. Полотно настільки живе і глибоке, що залишається лише дивуватися майстерності невідомого художника.

Ближче познайомитися з живописним «Портретом Олександра Іваненка», а також іншим, виконаним пастеллю німецьким художником-портретистом італійського походження Олександром Молінарі (1810), можна в Лебединському міському художньому музеї імені Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. 

Андрій Гєльмінтінов, директо ЛМХМ

 

За літературними джерелами:

  1. Вечерський В.В. «Пам’ятки архітектури і містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація» /В. Вечерський. – К., 2005.
  2. Вечерський В.В. Лебедин /В.В. Вечерський // Типові статті для Зводу пам’яток історії та культури України. – К., 1994.
  3. Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва – 100 років історії (1918-2018). – Суми, ПВП «Видавничий будинок «Еллада», 2018. – 82-83 С.
  4. Лукомскій Георгій «Михайловка» – усадьба графа А.В. Капниста». – Петроградъ. Журналъ «Столица и усадьба», № 56, 15 апрҌля 1916.
  5. Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. – Киев, 1908-1914. Т.2.
  6. Рожевецкий И.П. «Материалы к истории г. Лебедина (Лебедин в 1860 – е годы)» составитель А.Парамонов, Харьковский частный музей город ской усадьбы, Харьков, 2007
  7. Ткаченко Б.І. «Лебедія: Історичні нариси. В 2-х кн». Кн.1. – Суми, 2000.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут