Пам’ятник Марії Харитонівні Савченко

В 1960 році, на території санаторію «Токарі» (вулиця Санаторна) встановлено пам’ятник (погруддя) двічі Герою Соціалістичної Праці – Марії Харитонівні Савченко. Пам’ятник розташований на осі центральної алеї санаторію, серед природних насаджень, й вдало вписується в навколишній ландшафт.

Встановлений пам’ятник згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 лютого 1958, на батьківщині Марії Савченко ще при її житті.

Савченко Марія Харитонівна (27.04.(10.05)1913, с. Токарі – 12.05.2005, там же) – двічі Герой Соціалістичної Праці (1948, 1958), заслужений працівник сільського господарства УРСР (1973).

Народилася вона в селянській родині. В 1929 вступила до новоствореної у Токарях комуни «Червоний стяг». З 1936 – телятниця артілі «Червона зоря» (пізніше – колгосп ім. Леніна), де працювала до 1992 року. У 1939 році разом із токарівськими тваринниками брала участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві. Влітку 1941, з метою збереження племінного стада та щойно селекційованої лебединської породи, брала участь в евакуації худоби на схід, у Вольський район Саратовської області. Після повернення господарства з евакуації, Марія Савченко продовжила працювати дояркою.

В 1947 вона досягла результату надою у 5810 кг молока від кожної із закріплених за нею корів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 вересня 1948 Савченко М.Х. присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1950 році лебединська порода корів була визнана офіційно, а колгосп ім. Леніна став єдиним базовим племінним господарством Сумщини. У 1957 році Марія Савченко досягла показника 8905 кг молока з корови, що стало рекордом для СРСР. Указом Президії Верховної ради СРСР від 26 лютого 1958 року Савченко М.Х. вдруге присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням Золотої медалі «Серп і Молот», ордена Леніна та встановленням бронзового погруддя на батьківщині.

З 1962 року Марія Савченко вже працювала завідуючою молочнотоварною фермою №3 колгоспу ім. Леніна. На базі ферми було створено обласну школу передового досвіду для молодих доярок, яка діяла понад 20 років. Марія Харитонівна – ініціатор обласного соціалістичного змагання серед доярок. У 1973 році їй присвоєно звання Заслужений працівник сільського господарства УРСР. У 1982 році Савченко М.Х. за успіхи в розвитку тваринництва стала лауреатом Державної премії Української РСР.  

Савченко М.Х. – депутат Верховної Ради УРСР ІІ-Х скликань від Лебединського виборчого округу, член КПРС, делегат ХІХ – ХХІІ з’їздів КПРС; ХVІ, ХVІІІ-ХХVІ з’їздів КПУ, член ЦК КПУ. Нагороджена трьома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції та «Трудового Червоного Прапора», медалями.

Автори пам’ятника М.Х.Савченко: скульптор В’ячеслав  Клоков та архітектор – І. Лось.

Клоков В’ячеслав Михайлович (1928-2007) – Заслужений діяч мистецтв України, автор пам’ятників станкової та монументально-декоративної скульптури. Серед його робіт: «Ланкова», «Усть-Ілім», «Ранок», «Весна», пам’ятник княгині Ярославні в Путивлі.

Пам’ятник виконаней в традиціях мистецтва соціалістичного реалізму 50-х рр. ХХ ст.

На чотиригранному постаменті із сірого полірованого граніту встановлено бронзове погруддя Савченко М.Х. Скульптор створив цілісний реальний образ ідеальної жінки. Головна увага зосереджена на достовірному відтворенні портретних рис Марії Савченко. У моделюванні форм переважають м’які заокруглені лінії. Жіночі риси обличчя та простота одягу підкреслені виступаючими боковими гранями постаменту. Статичність композиції порушує ледь помітний нахил голови.

Квадратний у плані постамент, що складається з двох неоднакових за розмірами блоків, встановлений на двоступінчастому цоколі із сірих гранітних блоків. Верхня частина цоколя у формі правильної зрізаної піраміди уявно підносить пам’ятник над землею. На лицьовому боці постаменту – барельєфне зображення ордена та двох Золотих медалей «Серп і Молот», нижче – вигравіюваний напис

«Двічі Герой
Соціалістичної Праці
Савченко
Марія Харитонівна
доярка колгоспу ім. Леніна
Лебединського району
Сумської області».

Пам’ятник розрахований на фронтальне сприйняття.

Розміри: погруддя – 1,0 м; постамент – 0,7 х 0,7 х 2,0 м; цоколь – 2,25 х 2,0 х 0,25 м; загальна висота – 3,25 м.

Пам’ятник М.Х.Савченко має охоронний номер 1800009 (650-См).

Художній музей

Джерела і література:

1. Вертіль О. Трудове Євангеліє від Марії. // Урядовий кур’єр. – 2013. – № 100 – 6 червня. – С. 13.
2. Гарчев П., Маркієль С. Колгосп імені Леніна Лебединського району на Сумщині. – Х., 1963. – С. 22, 42.
3. Дудченко В. Великодні дзвони Надпсілля / В. Дудченко // Життя Лебединщини. – 2003. – 19 червня;
4. Захарчук Ю. Мистецькі паралелі: творчість В’ячеслава Клокова в контексті розвитку української скульптури другої половини ХХ століття. – Доступ до джерела: httpd://space.nbuv.gov.ua
5. Івашина В.В. Причетність до великого. – Суми, 2013. – 126 с.
6. Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 363.
7. Кащук Н. Щедрість / Н. Кащук // Україна. – 1971. – № 50 (778). – 12 грудня. – С. 1 – 4. № 51 (779). – 19 грудня. – С. 1 – 3; № 52 (780). – 26 грудня. – С. 1 -2.
8. Нестеренко П. Зоряна дорога Марії Савченко / П. Нестеренко // Урядовий кур’єр. – 2003. – 24 квітня.
9. Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., – С. 466.
10. Пьянков В. А. Лебедин / В. А. Пьянков // В путешествие по Сумщине: Сумы, Ахтырка, Глухов, Конотоп, Кролевец, Лебедин, Путивль, Ромны, Шостка: путеводитель. – Х., 1984. – С. 143.
11. Савченко М. Х. Життя – у праці / М. Х. Савченко ; Літ. запис В. Кейбіса. – К.: Політвидав України, 1981. – 176 с.
12. Савченко М. Х. Шляхом звитяги / М. Х. Савченко // Не впізнати тебе, Сумщино! – Х., 1967. – С. 147 – 149.
13. Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 390.
14. Українська Радянська Енциклопедія. Т. 9. – К., 1983. – С. 543.