19 серпня 1943 р. німці висадили в повітря військове містечко, стріляли німецькі батареї. Аеродром обстрілювали радянські літаки (в кодному нальоті по 12 літаків). Ввечері важко було розібрати – чиї літаки, чиї гармати і чиї зенітки стріляють. В Лебедині ще залишалися німці, проте, вже з’явились й наші бійці.
О 9-й годині вечора в Лебедин увійшли танкісти, по Новопостроєній вулиці. Ввечері і вночі танки пересувались через Лебедин на захід.
В серпні 1943 р. Лебедин звільняли війська Воронезького фронту (командуючий фронтом генерал армії Микола Ватутін), у складі частин 40-ї та 47-ї армій. Безпосередньо, в боях за Лебедин приймали участь наступні військові частини: 100-а ордена Леніна стрілецька дивізія, під командуванням полковника Циганкова Петра Трохимовича; 161-а стрілецька дивізія, під командуванням генерал-майора Тертишного Петра Вакуловича; 183-й окремий зенітний артилерійський дивізіон; 32-а винищувальна протитанкова бригада, під командуванням Героя Радянського Союзу, нині генерала в запасі (на 1961 рік) Купіна Івана Володимировича; 309-а стрілецька дивізія Героя Радянського Союзу полковника Дмитра Дрьоміна; 3-й механізований корпус генерал-лейтенанта танкових військ Катукова Михайла Єфимовича; артилерійський полк, під командуванням нині (на 1961 рік) двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора артилерії Петрова Василя Степановича; 569-й стрілецький полк, під командуванням нині Героя Радянського Союзу генерал-майора Федотова Василя Миколайовича (тоді він підполковник).
Петров Василь Степанович 
Федотов Василь Миколайович
Бійці 569-го стрілецького полку 19 серпня 1943 р. першими увійшли в села Будилка, Боровенька, Боброве, Кам’яне та Селище. Бійці 309-ї стрілецької дивізії вели наступ від лісгоспу на Курган. В боях особливо відзначились бійці артилерійських підрозділів якими командували Петров В.С., Блохін І., Рибалко М. – нині відомий поет (на 1961), Пузиков В. та інші. Особливо хоробро проявили себе на Лебединській землі – Герой Радянського Союзу Краснов М., який знищив сім танків ворога; командир гармати Григор’єв Микола Панасович, який знищив три танка, сержанти Кучков, Костров, Алманязов, Петренко, Буров та багато інших. В бою за Лебедин геройські загинув командир батальйону майор Таран, колишній професор математики Харківського Державного Університету; артилерист Хайкін; 17-річний Кулаков К. – син комісара бригади.
Після звільнення міста, декілька днів бої велись за села Михайлівку і Курган. Танкові і піхотні частини ворога чинили там шалений опір. Але їм не вдалося довго триматися біля Псла. Бійці 959-го стрілецького полку (309-а стрілецька дивізія), разом з 249-м полком 32-ї бригади, під командуванням Борсоєва В.Б. розгромили ворога в районі сіл Михайлівка і Курган, а полки під командуванням Козіна і Литвиненка – біля Будилки.
Запеклі бої були і в районі сіл Бишкіня-Ревок. Про один з епізодів цих боїв розповідає копія нагородного листа бойового подвигу сержанта Сергеєва Олексія Маркеловича.
«10 серпня 1943 р., в районі населеного пункту Бишкінь Сумської області, противник зосередив великі сили, і перейшов в наступ, намагаючись шляхом оточення, знищити нашу частину. На вогневій позиції 1-го стрілецького батальйону 722-го стрілецького полку наступала велика група супротивника, шо в декілька разів перевершувала наші сили. За даними розвідки стало відомо, що батальйон потрапив в оточення. Командир батальйону, з’ясувавши і уточнивши обставини, вирішив під прикриттям кулеметного вогню вивести батальйон з оточення. З цією метою він віддав свій наказ:
– сержант Сергєєв, Ви залишаєтесь зі своїм кулеметом на місці, й за будь-яку ціну повинні затримати противника кулеметним вогнем.
Сержант відповів: товариш комбат, ваш наказ буде виконано. Загину за Батьківщину, але ворога затримаю.
Швидко підготовивши свій станковий кулемет, тов. Сергєєв, підпустив на близьку відстань німців, та відкрив по них нищівний вогонь. Противник втратив до 100 чоловік вбитими та пораненими, змушений був відступити. У відповідь німці відкрили шквальний мінометно-кулеметний вогонь по кулеметчику, і вдруге перейшли в атаку. Цей наступ також був зупинений тов. Сергеєвим, з великими втратами для противника. Противник перегрупував свої сили, і в третій раз перейшов в наступ, і тільки тоді ворожа куля примусила тов. Сергеєва випустити з рук кулемет. Завдяки мужності і безстрашності тов. Сергеєва батальйон вийшов з оточення, зберігши живу силу і матеріальну частину. На полі бою залишилось близько 200 вбитих і поранених німців».
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 р., сержанту Сергеєву Олексію Маркеловичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
19 серпня 1943 р. ввечері частина радянсько-партійного активу прибула в Лебедин і негайно заходилась наводити порядок після тривалого часу окупації м. Лебедина. В цей же день 19 серпня 1943 р. було видано постанову партійного комітету Лебединського району такого змісту:
- 1. Цього числа по м. Лебедину і населеним пунктом Лебединського району встановлюється Радянська влада. Всі закони і накази німецького командування відміняються.
- 2. Надалі, до особливого розпорядження, всім відповідальним працівникам підприємств і колгоспів приступити до роботи.
- 3. Всі бургомістри сільських управ і старости від посад усуваються.
- 4. Підприємствам і колгоспам негайно організувати сторожову й пожежну охорону майна.
- 5. Начальнику РС міліції у найближчий термін провести реєстрацію всіх робітників і службовців німецького командування, бургомістрів, старост сільських управ, шуцполіцію, поліцію і перекладачів.
- 6. Начальнику міліції організувати, як по місту Лебедину, так і по дільницям сільрад, робітничо-селянську міліцію.
- 7. Начальнику міліції в найкоротший термін провести від всіх громадян збір вогнепальної і холодної зброї.
Лебединський партійний комітет
Одразу, після звільнення Лебедина від німецької окупації, секретарем райкому партії був Линник Олександр Миколайович, головою виконкому райради Новиков Григорій Денисович, головою міськради Роєнко Сергій Павлович, секретар райкому комсомолу Даріко Катерина Іванівна.
20 серпня 1943 р. німці вели артилерійський обстріл міста. В бік Будилки було чути великий гуркіт бою. Весь час через місто йдуть Катюші й танки. За містом був повітряний бій, збито один німецький літак, а решта повтікали на захід.
Вже наступного дня, після вступу Радянської Армії до Лебедина, почав діяти лісгосп. Тікаючи німці забрали матеріальні запаси, мастильні матеріали й інше цінне майно, але завдяки ініціативі робітників, 21 серпня при лісгоспі вже працювали 3 кузні, майстерня по виготуванню та ремонту возів, саней, коліс. 31 серпня почав працювати лісопильний завод. Для робітників була відкрита їдальня.
21 серпня 1943 р., зранку було тихо, але з 10-ї години почався артилерійський обстріл Лебедина з трьох напрямків. Весь день через місто йшли танки. Вночі було тихо.
22 і 23 серпня 1943 р. гармати обстрілювали місто.
24 серпня 1943 р., зранку спостерігав великий рух наших військ через місто на захід. Гарматна стрілянина за містом.
25 серпня 1943 р. в місті стало тихо. Вночі німці бомбили Лебедин.
26 серпня 1943 р., зранку було чути гарматну стрілянину в бік М-Бобрика. Увечері німецькі літаки обстрілювали Лебедин з кулеметів.
27 серпня 1943 р., зранку і вдень віддалена канонада на захід від міста.
28 серпня 1943 р. чути відділені бої на південний-захід від Лебедина.
29 серпня 1943 р. зранку і вдень далекі бої в бік сіл Будилка і Влізьки.
29 серпня 1943 р. Лебединській район було повністю звільнено від німецьких окупантів.
31 серпня 1943 р. день був спокійний. Надвечір було чути далекий бій, який віддалявся все далі на захід.
В серпні 1943 р. в м. Лебедині проживали: Ватутін Микола Федорович, генерал армії командуючий Воронезьким фронтом (проживав в Лебедині по вул. Шкарупівка, 14, тепер вулиця Ватутіна, (колишній будинок Педосенка Василя Павловича); член Військової Ради Воронезького фронту генерал-лейтенант Хрущов Микита Сергійович, проживав в Лебедині по Піонерській вулиці, 50 (власник будинку Стрілянова Наталія Федорівна).
З 1 вересня 1943 р. в Лебедині закінчилась бойова обстановка, й почався період мирної праці з відбудовою зруйнованого народного господарства. З великими труднощами почала свою роботу промисловість району. З першого вересня розпочато заняття в школах. Великі організаційні й матеріальні труднощі долали наші сільгосппідприємства, й всім чим тільки могли вони допомагали Армії. Так колгосп «Вперед до соціалізму» лебединської міськради, 1 вересня 1943 р. передав у фонд оборони 187 ц. зерна, 85 ц. картоплі, 53 ц. огірків, 58 ц. помідорів, 2 ц. цибулі.
1 вересня 1943 р. після звільнення Лебединського району від німецької окупації, відбулася перша нарада голів сільрад та колгоспів. Учасники розповіли на нараді про сумлінне відбудування господарств, особливо збирання врожаю й посів озимини.
Продовження далі….
