У грудні 2020 року колекцію Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва поповнили нові експонати. Серед надходжень: твори живопису, графіки, музичні інструменти, що поподаровані музею за останні кілька місяців.
Зокрема, до основного фонду художнього музею увійшло фортепіано V.Berdux München. Hof pianoforte fabric (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.), що раніше належало родині графа Капніста. Фортепіано передане в дар художньому музею Благодійним фондом І.Г.Лозового.
Також в основний фонд зараховані живописні роботи: Олександра Максименка «Восени» (1978) та Костянтина Аленінського «Урочище Бурлюк» (2018).
Максименко Олексадр Григорович (1916-2011) – український живописець. Заслужений художник України (з 1972). Народився в с. Вільхуватка Полтавської області. У 1933-1938 роках навчався у Дніпропетровському художньому училищі. У 1947 закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА), де вчився у О. Шовкуненка, Ю. Бондаря, А. Фоміна. У 1948 році художник став Лауреатом Сталінської премії (за роботу «Господарі землі», яка експонувалася в Державній Третьяковській галереї). З 1947 року брав участь у виставках, в тому числі закордонних. Роботи художника представлені в колекції НХМУ, Музеї Другої Світової війни війни, Дніпропетровському, Полтавському та інших художніх музеях, в приватних збірках України та за її межами.
Аленінський Костянтин Володимирович (нар. 1983) – художник сучасного мистецтва. Закінчив Харківську академію дизайну і мистецтв у 2009 році. Куратор регіональних проектів «Антимузей «нОль» та Асоціації арт-локацій Сумщини. Учасник понад 120 виставок в Україні та за кордоном.
Його картина «Урочище Бурлюк» написана в рамках проекту популяризації місця народження видатного художника-футуриста Давида Бурлюка (колишній хутір Семиротівка, поблизу Лебедина). З моменту свого написання, робота встигла побувати на кількох виставках, зокрема, на виставці «Урочище Бурлюк» в Одесі (30.07 – 20.08.2019) та в Лебедині (18.07-18.08.2020).
Картина є однією із циклу ландшафтів місця, де колись був хутір Семиротівка (неофіційна назва Урочище Бурлюк). Там Бурлюк жив до 11-річного віку. Саме в Семиротівці Давид Бурлюк написав свої перші роботи, що стали відправною точкою на творчому шляху основоположника футуризму. За його спогадами, в родовому гнізді Бурлюків – у Семиротівці, він виконав перший свій малюнок з натури – портрет своєї сестри Людмили.
До науково-допоміжного фонду художнього музею включено живописні роботи Олексія Виходцевського (1911-1990) «Жоржини» та Олексія Желєзного (1928-2017) «Вальпургієва ніч». Обидві роботи були попередньо відреставровані в реставраційній майстерні художнього музею. Реставратор – Олена Маркович.
Також до науково-допоміжного фонду зараховані: «Жоржини» (1967) Матвія Донцова (1877-1974), «Барви літа» Ганни Сергеєвої (нар. 1958), «В літню ніч» (1977) Віталія Шевченка (нар. 1939), «Червона хустина» (2008) Анни Лях, «Шафа в інтер’єрі» (2013) Алли Давидової та ікона вишита бісером ікона «Пантелеймон цілитель» Тетяни Глудик.
Давидова А. «Шафа в інтер’єрі» (2013) 
Донцов М. «Жоржини» (1967)
Із врахуванням останніх надходжень, колекція художнього музею нараховує 2431 одиницю зберігання (2014 предмети основного фонду та 417 предметів – допоміжного фонду), в тому числі твори живопису, графіки, скульптури, старовинних художніх меблів, кераміки від XVII до ХХІ століття.
«Пантелеймон цілитель» 
«Червона хустина» 
«Барви літа»
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
