Розмір: 86 х 65,5 х 64,5 см
Дерево, різьблення
В колекції: надходження до 1937 року
Вже майже століття, увагу відвідувачів Лебединського художнього музею привертає оригінальне дерев’яне крісло, яке умовно називають «крісло-дуга з рукавичками».
Головна особливість дерев’яного крісла – не cтільки його декоративний мотив, а особливе художнє рішення. Спинка виконана у формі підкови або кінського хомута з різьбленням по мотивам слов’янського орнаменту. Роль передніх ніжок виконують кінці дуги, задні ж ніжки – круглі (точені). Сидіння прикрашено наскрізним круговим візерунком у формі кілець та квітів. На сидінні також знаходиться пара великих дерев’яних рукавиць. Виконане крісло, у псевдо-руському стилі, що набув популярності в останні десятиліття XIX століття.
До музею крісло потрапило, ймовірно, під час націоналізації майна з поміщицьких садиб Лебединського повіту у 1918 – 1920 рр. Хоча господар цієї речі невідомий, автора цього крісла ми добре знаємо – це Василь Шутов.
Василь Шутов – петербурзький мебляр та майстер різьби по дереву. Походив із заможної родини, але його батько швидко розорився, тому хлопчика віддали в учні до петербурзької столярної майстерні, де виявилися його художні здібності. 8 років майбутній майстер відвідував школу малювання. В 27 Шутов вже став власником власної столярної майстерні.
У 1870 році він представив кілька своїх виробів на Всеросійській виставці у Петербурзі, де отримав бронзову медаль. Найоригінальнішою із представлених робіт майстра стало крісло з атрибутами селянського побуту: спинка його вирішена як дуга із написом «Тихіше їдеш – далі будеш», підлокітники – в формі сокир, а на сидінні «лежали» залишені кимось різьблені рукавиці.
Популярність крісла була настільки приголомшливою, що його аналоги можна було зустріти, як у квартирах демократичної інтелігенції, так і в маєтках родової аристократії. В тому числі, одне із крісел придбав для свого кабінету імператор Олександр ІІІ.
Крісло мало великий успіх, і автору було замовлено більше п’ятдесяти його повторень. Кожне із виготовлених майстром крісел отримувало нові деталі: батіг, уздечку, лапті, балалайку, змінювалася форма сидіння, з’являлися інші прислів’я на дузі: «Поспішиш – людей насмішиш», «Написано пером – не вирубати сокирою». Зустрічаються варіанти, в яких майстер вирізав на дузі замість прислів’я своє прізвище або орнамент.
Авторські копії крісла Шутова і його повторення зустрічаються сьогодні в кількох музейних зібраннях. В тому числі, на Сумщині ще є два таких крісла, одне зберігається у Путивльському краєзнавчому музеї, інше – в Сумському музеї А.П. Чехова.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ,
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
