Розмір: 72,5 х 57,5 см
Полотно, олія
В колекції: до 1937 року
Вікентій Следзінський – відомий живописець польсько походження. Був вкрай різнобічною особистістю та помітною фігурою російсько-польської культури другої половини XIX століття. Його творча спадщина включає портрети, пейзажі, жанрові картини. Писав у стилі реалізму, часом викликаючи своїми картинами безліч суперечок і вкрай різнобічних реакцій як глядачів, так і критиків.
Следзінський багато працював над історичною темою Литви. Був автором релігійних картин, розписував церкви в Москві, Пінську, Вільно, а також займався реставрацією. Сьогодні роботи майстра розкидано по колекціях різних країн.
Проте, художник вважав за краще малювати портрети – вони у нього виходили надзвичайно правдивими. Писав переважно на замовлення. Незважаючи на те, що писав портрети постійно, кожного разу художник шукав нові прийоми в малюванні, які б допомогли по-особливому розкрити характер моделі на полотні. Сам художник зізнавався, що портрети для нього – це суть його творчості.
Художнику завжди вдавалося показати модель такою, якою вона хотіла виглядати, при цьому не прикрашаючи нічого. «Портрет Юлії Бразоль» Следзінський написав у 1881 році, коли жив у Сумах, де займався реставрацією старих ікон та писав портрети на замовлення. Є свідчення, що майстер неодноразово бував у Лебедині, де, створив серію портретів місцевих поміщиків, серед яких збереглися портрети Анастасії Кучерової та Марії Добросельської, що також знаходяться у художньому музеї.
Ймовірно, в цей час він і познайомився з молодою лебединською художницею Юлією Бразоль. Значна колекція її робіт сьогодні зберігається у художньому музеї. Серед них: живопис, графіка та скульптура. Юлія Бразоль була ученицею відомого харківського художника Євгена Волошинова, навчалася живопису у майстерні Івана Айвазовського, із яким познайомилась у м. Феодосії, вивчала скульптуру у Марка Антокольського та Володимира Беклемішева. Багато подорожувала, була організатором та учасником мистецьких виставок у Москві, Петербурзі, Харкові, Парижі та, звісно, у Лебедині.
На картині Юлії ледь виповнилося 25 років. Її портрет вражає не лише тонким живописом в плані колористики, а й спрямованістю на розкриття суті героїні в психологічному плані. Художник зумів передати щирість героїні, яка дійсно непідробна.
Споглядаючи портрет можна помітити, на чому художник зробив акценти. Всю увагу майстер концентрує на обличчі своєї моделі. Точно виписані, дрібні риси, продумана деталізація її м’якого, але проникливого образа. Погляд сповнений ніжністю і турботою. Можна з упевненістю сказати, що цю частину свого творіння він зміг виконати з неймовірною майстерністю.
На портреті також помітна деяка скутість Юлії Бразоль, але це лише додає нотки чарівності до її портрета. Следзінський зображує свою героїню надзвичайно скромною, боязкою і, навіть, сором’язливою, такою, якою вона була насправді. Для майстра – його модель – крихке і ніжне створіння, що можна зрозуміти за манерою створення її образу.
Колір фону лише допомагає втілитися цьому задуму. Його приглушений зелений тон не перебирає на себе увагу глядача, яка автоматично спрямовується до ніжної і тендітної Юлії, одягненої в білу сукню із мережевим коміром та ніжно-рожевими трояндами.
Портрет написаний з великим внутрішнім теплом ще і з тієї причини, що дружба із Юлією Бразоль стала для автора чимось, справді, рідним і близьким. Портрет пронизаний відчуттям легкості та чарівності щасливої пори для портретуємої, яка нещодавно вийшла заміж.
Дана робота не залишає байдужим нікого, багато захоплених відгуків залишилося на її пам’яті. Проте, її історія не була простою. Дуже довго портрет зберігався у вкрай тяжкому стані, із численними проривами та пошкодженнями фарби. І лише після тривалої реставрації, що завершилася у 1993 років, «Портрет Юлії Бразоль» зайняв своє місце у третьому залі Лебединського міського художнього музею ім. Б.К.Руднєва, де також можна познайомитися з іншими роботами Вікентія Следзінського. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
