Розмір: 18 х 25 см
Дерево, олія
В колекції: з 1938 року
Фламандський живопис у XVII столітті переживав свій «золотий вік». Вирізнявся він не лише реалізмом і контрастністю, а й точністю у спостереженні явищ природи, які часто відтворювалися у сюжетах. На відміну від Голландії з її культом «портрету», в живописному мистецтві Фландрії, а пізніше Бельгії, домінуючими напрямками стали пейзаж та натюрморт. Часто майстри поєднували кілька жанрів на одній картині, зображуючи жанрові сцени побутового життя чи полювання на фоні пейзажу. Такі картини, у той час, коштували значно дорожче, ніж просто пейзаж, і користувалися високим попитом.
Однією із таких робіт і є «Мисливець»… Очевидно, що майстер витратив чимало часу намагаючись максимально точно передати позу мисливця, його жести, а також положення здобичі. Олень та дичина, що лежать на передньому фоні, придають сцені натуральності. Модуляція вишуканих і надзвичайно тонких світлових ефектів на обличчі та одязі мисливця сплітають сюжетну лінію переднього плану цієї картини, так же, як темне дерево із густою кроною завершує побудову заднього фону.
Як і на роботах інших фламандських майстрів, така рухливість світла вражає не лише своєю глибиною, а й увагою до деталей.
Надзвичайно цікава історія походження цієї картини. Вона не місцева, а надійшла до Лебединського музею у 1938 році із Московського Державного музею ім. А.С. Пушкіна (колишній Музей образотворчих мистецтв Олександра ІІІ), в рамках процесу обміну полотнами між музеями.
Хоча, автор картини не ідентифікований, на картині є нерозбірливий підпис чорною фарбою (у правому нижньому кутку). На обороті є напис «Покровское-Стрешнево».
Архітектурно-парковий ансамбль (у північно-західному окрузі Москви) «Покровское-Стрешнево» – це родовий маєток дворянської родини Стрешєвих (Стрешневих), що возвисилася у XVII столітті після браку Євдокії Стрешєвої із царем Михайлом Федоровичем – родоначальником династії Романових. Проте, стверджувати, що «Мисливець» потрапив в лебединський музей саме із цього маєтку не можливо, так як у XVIII-XIX століттях величезна територія маєтку кілька разів ділилася, а частини продавалися представникам інших впливових династій.
Самостійно атрибутувати підпис автора, художній музей не може. Проте, полегшити ідентифікацію роботи може той факт, що за більш, ніж 300 років картина жодного разу не реставрувалася та несе на собі виключно авторський стиль та манеру письма.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
