Розмір: 68х59 см
Полотно, олія
У колекції: до 1937 року
Серед плеяди українських гетьманів XVIІI ст. особливої уваги заслуговує постать Данила Апостола, портретна іконографія якого набула надзвичайно широкого поширення. Численні його зображення були неодмінною складовою портретних зібрань козацької старшини по всій території тогочасної України. При чому, найбагатшим із таких зібрань, заслужено вважають зібрання портретів родини Полуботків у родовому маєтку села Михайлівка, що на Лебединщині. Більшість портретів із цієї галереї перейшли до Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва, у т.ч. й портрет Д.П.Апостола, в той момент – ще Миргородського полковника.
Портрет поясний, простої і чіткої композиції. У відповідності до тодішніх традицій, полковник в одній руці тримає булаву, другою спирається на ефес шаблі. У представленому майстром образі, глядач перш за все відчуває внутрішню силу козацького полковника. При цьому, це не лише окрема людина з усіма її прикметами, а узагальнений образ козацького старшини.
Портретам козацької старшини у XVIII столітті не властива бундючність і гонористість. Як молода еліта старшинство зберігає ще багато народного і в побуті, і в зовнішньому вигляді. Тому й в образі Данила Апостола не вгадується аристократ — це вчорашній простий козак.
Проте, особливістю портрету Миргородського полковника є техніка, за якою його відносять до парсунного типу («парсуна» ¾ синонім сучасного поняття «портрет» незалежно від стилю, техніки зображення, місця і часу написання, від перекрученого слова «персона», тобто латиною «особа», яким у XVII—XVIII ст. називалися світські портрети).
Парсуна – це стародавній і маловивчений жанр портретного живопису. Парсуни ¾ портрети, виконані прийомами іконописної техніки, хоча вони вже дещо відходять від іконописних традицій. Сім’ї козацької старшини, привілейоване становище яких дедалі більше зміцнювалося, масово замовляли свої портрети. У мистецькому середовищі та серед широкого загалу зажили слави портрети гетьманів П.Конашевича-Сагайдачного, Б.Хмельницького, І.Самойловича, І.Мазепи, І.Скоропадського, славетних воєначальників Л.Полуботка, Л.Свічки, Д.Апостола.
В цілому парсуни були неоднорідними, як у матеріально-технологічному плані, так і в стилістичному. Українська парсуна XVIII ст. відзначається реалістичною тенденцією і разом із тим декоративністю та лаконічністю художніх засобів. Художники у рамках традиційних композиційних схем створювали національно-забарвлені, часом дуже виразні образи. Портретна схожість передавалася дуже умовно, часто використовувалися будь-які атрибути або підпис, завдяки яким можна визначити, хто саме зображений. Робиться спроба максимально правдоподібно передати риси людини. Однак під впливом іконопису портрети-парсуни певною мірою ідеалізовані.
Саме тому, такий портрет відзначався проникненням у внутрішній психологічний світ людини, показував її характер, вдачу, якості. Акцент у парсунному живописі через технічні засоби робиться лише на обличчі. Одяг не відвертає уваги глядача.
У випадку із парсуною Данила Апостола, ми бачимо на темно-коричневому тлі чоловіка середніх літ у червоній шапці із чорною хутряною облямівкою, у червоній сорочці і в темно-зеленому каптані із хутряною опушкою. Повіки лівого ока щільно закриті, праве око дивиться на глядача. Вуса чорні, невеликі. У правій руці — різновид булави, прикрашеної коштовним камінням, у вигляді кийка.
Особлива увага художника до обличчя, виявлення характеру, вдачі. Портрет позначений лаконізмом деталей, стриманістю у зображенні емоцій. Обличчя у Данила Апостола типізоване, постать – велична, однак без демонстрації зверхності.
До речі, про козацький клейнод — булаву. Булава, як символ влади гетьмана України, складалася із дерев’яної чи металевої ручки завдовжки 0,5‒0,8 м, до якої кріпилася металева або дерев’яна чи кам’яна куля 10—15 см у діаметрі. Полковнича булава завдовжки 45—75 см і вагою 0,6‒1,5 кг замість кулі мала кілька металевих пластин — «пер», тому й називалася ще «перначем» (інші назви — «шестопер», «буздиган»). Оскільки булава у руці Д. П. Апостола не схожа ні на гетьманську булаву, ані на пірнач, то атрибутувати портрет можна за приблизним віком портретованої особи (середній вік), отже, на парсуні зображений іще не гетьман, а Миргородський полковник.
З цією та іншими парсунами козацької старшини можна познайомитися у першому залі художнього музею, за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.
Кравченко В.І.
