Кожна епоха має своїх героїв. Так було завжди і так буде. Змінюються часи, державний устрій, пріоритети, орієнтири, але незмінними залишаються вічні загальнолюдські цінності – працелюбність, мужність, сміливість, відданість своїй справі. Саме ці якості повною мірою були притаманні Констянтину Олександровичу Зільбернику українському лікарю-хірургу єврейського походження, громадському діячу, колезькому раднику, організатору охорони здоров’я у Лебединському повіті та Першому почесному громадянину м. Лебедина.
Народився він у місті Ковно (нині ‒ Каунас, Литва) 19.VI (01.VII) 1853 році у родині міщана іудейського віросповідання ‒ був первістком, старшим сином власника миловарної фабрики, есперантиста Олександра (Сендера) Лейбовича Зільберника. Навчався на медичному факультеті Харківського імператорського університету, який закінчив у 1878 році. Працював лікарем у місті Лебедин протягом 42 років: із липня 1878 року ‒ городовий лікар 1-ї медичної дільниці Лебединської міської управи, у цьому ж році стає завідувачем Лебединської міської лікарні (городовий лікар м. Лебедина). У 1890 році його обирають членом Лебединської міської управи. Водночас був піклувальником Харківського навчального округу та лікарем Лебединських 4-класного повітового училища (із 1883 р.) і жіночої прогімназії (із липня 1903 р. ‒ гімназії).
У 1884 році Констянтин Олекесандрович, згідно з Указом №89 Державного Сенату, затверджений у чині титулярного радника, а вже у 1885 році за Указом № 100 Державного Сенату отримав чин колезького асесора за вислугу років. З 1887 року був підвищений у чині до надвірного радника (Указом № 38), а з 1891 року за старанну службу, яка тривала 12 років, був нагороджений орденом «Св. Анны для не христиан установленным». Указом Державного Сенату (березень 1891) Зільберник став колезьким радником, а в 1892 році затверджений директором Лебединського повітового піклувального відділення при в’язниці.
Як висококваліфікований лікар-хірург Костянтин Олександрович поставив собі за мету: працювати на повну силу. Енергійно приступивши до роботи, він невдовзі здобув велику популярність. Зільберник не відмовляв у допомозі нікому. До нього йшли люди з усього Лебединського повіту, бо знали, що людяний, уважний, енергійний і здібний лікар допоможе всім. Блискуче оперував не лише у стаціонарних умовах скромної операційної, а й у селянських хатах при звичайній лампі, яку тримала його помічниця.
К.О. Зільберник постійно підвищував свою професійну майстерність. Із цією метою він двічі на рік їздив на навчання до провідних лікарів Франції та Німеччини. Йому першому у повіті у 1886 р. Лебединськими повітовими земськими зборами було надане наукове відрядження за кордон терміном на 9 місяців. У наступні роки він також отримував закордонні відрядження. Девіз великого лікаря: «Ми повинні дбати про наближення лікарської допомоги до населення і про поліпшення її тут, на місці». Для нього були характерні милосердя, людяність, безкорисливість, всебічна турбота про людей. Він став організатором хірургічної допомоги населенню. Всіляко дбав про медперсонал, навчався сам і вимагав цього від інших.
Під керівництвом Зільберникау 1901 р. було закладено фундамент 1-го лікарняного корпусу, у якому і понині міститься хірургічне відділення Лебединської ЦРЛ (центральної районної лікарні). Уже через 2 роки (у 1903 р.) Лебединська земська хірургічна лікарня вступила у дію. Костянтин Олександрович сам склав проект розміщення палат операційної та інших служб, активно допомагав будівельникам. Сам він був не лише вправним хірургом, а й чудовим терапевтом і окулістом. На той час у медичному закладі налічувалось 20 ліжок, працювали 2 лікарі, 2 фельдшери, 1 акушерка та 14 осіб обслуговуючого персоналу.
У 1910 р. К.О. Зільберник мав уже чин колезького радника, який, як відомо, відповідав армійському полковникові. У 1913 р. із нагоди 35-річчя діяльності К.О. Зільберника Лебединська міська дума за «видатну працю на користь населення високоталановитого і гуманного лікаря» уперше за історію Лебедина присвоїла йому звання «Почесного громадянина міста Лебедина», а в хірургічному відділенні Лебединської повітової земської лікарні встановлено його портрет пензля харківського художника І.М. Святенка, який дбайливо зберегли до сьогодні лікарі хірургічного відділення.
У тому ж 1913 році у Лебединській повітовій лікарні земством було встановлене лікарняне ліжко його імені. Йому вдалося домогтися розвитку у Лебединському повіті мережі медичних закладів, у результаті середня чисельність населення на сільській лікарській дільниці у 1914 році була майже удвічі меншою, ніж у Сумському повіті.
У період І Світової війни Зільберник брав активну участь в організації та забезпеченні роботи шпиталів Червоного Хреста. У 1918 році Лебединський повітовий з’їзд земських службовців за рахунок внесків, відраховувати від їхніх зарплат, заснував стипендію ім. К.О. Зільберника у Лебединській жіночій гімназії. У тому ж 1918 році Зільберник обраний почесним членом Лебединського культурно-просвітницького товариства любителів красних мистецтв і Спілки земських службовців.
Епідемія висипного тифу 1920 році не обминула й м. Лебедин. К.О. Зільберник не шкодував себе у боротьбі із цією небезпечною хворобою і не вберігся. 24 травня 1920 р. його не стало. У місті Лебедині із цього приводу був оголошений загальноміський траур, який перетворився на повітовий. Виконком Лебединського повітової ради ухвалила надати ім’я лікаря 1-й Радянській лікарні м. Лебедина і визначив довічну пенсію непрацездатним членам його сім’ї. Хоронили улюбленого і самовідданого лікаря усім миром. На єврейському кладовищі, що знаходилося неподалік від Троїцького, було встановлено обеліск із граніту.
Восени 1941 р., коли м. Лебедин окупували німецькі війська, вони розгромили і зрівняли із землею єврейське кладовище, а також зняли і знищили лікарняну вивіску з ім’ям К.О. Зільберника. У 1960-х рр. місцевий краєзнавець Костянтин Дудченко відшукав місце поховання Зільберника. У 1968 р. його прах із почестями було перенесено на Троїцьке кладовище, а над могилою встановлено обеліск. У 2018 році на Троїцькому кладовищі був встановлений новий пам’ятник Констянтину Олександровичу Зільбернику.
За клопотанням медпрацівників і громадськості із другої половини сімдесятих років ім’я лікаря носить Лебединська ЦРЛ. У Лебедині Констянтин Олександрович Зільберник спочатку мав 1-поверховий кам’яний будинок на вулиці Нижній Сумській (нині ‒ будинок Лебединського районного управління агропромислового комплексу на вул. Героїв Майдану), а в останні роки життя за проханням родини Капністів, які і побудували такий самий будинок на Майданській площі (нині ‒ будинок Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва на площі Волі, 17). Про скромного лікаря трудівника нагадують: провулок його імені, меморіальна дошка на будівлі хірургічного корпусу Лебединської ЦРЛ.
Зільберник був одружений із Ревекою Іллівною. Мав двох доньок: Софію та Ольгу. Дружина і доньки також були іудейського віросповідання. В Лебединському районному краєзнавчому музеї знаходиться фото родини Зільберник, із особистого архіву Віктора Володимировича Олещенка, із Рівенщини. З них ми дізнаємося про приватне життя цієї унікальної родини. Все своє життя Констянтин Олександрович Зільберник віддав служінню своєму народові, своїй другій батьківщині Україні.
Валентина Знаменщикова за матеріалами обласної науково-практичної конференції «Літературно мистецькі та історичні процеси формування національної державності в добу Української революції 1917-1921 рр. та їх педагогічна інтерпретація в сучасній освітній діяльності», 21.03.2018 (тези Нікіти Знаменщикова).
Список використаних джерел
- Лебедин 35 архівних документів і матеріалів. Головний редактор В.К.Мигаль. Х І) арків,1997 . – с.106.
- Федченко Л. А. До біографії лікарів Лебединського повітового училища. За матеріалами державного архіву Сумської області.
- Лобінцев В. “Хто Ви, Зільберник?”. Лебедин прес. – 2010.
- Ровенська С.М. Лебединщина в іменах. Лебедин, 2014. – с.78.
- Чернобров И.В. “Земский врач К.А.Зильберник – организатор здравохранения в Лебединском уезде” (Сумський історико-архівний журнал. – 2005. – №І. – С. 33-4
