Не дарма говорять, що талановита людина – талановита у всьому. Таким є і Євген Дмитрович Васильченко – самодіяльний художник, поет-байкар, письменник, лауреат премії ім. Леоніда Глібова, член Спілки письменників України.
Народився у 1930 році, в селі Верхосулка Білопільського району, в багатодітній сім’ї. Найперші дитячі спогади Євгена Дмитровича припадають на трагічні роки – 1933-1934. Рятуючи від голодної смерті чотирьох малих дітей, батьки переїхали до Лебедина, де батько, колишній матрос крейсера «Імператриця Марія» Чорноморського флоту, отримав роботу машиніста парових машин.
У 1938 році Євген пішов до Лебединської школи №4. Вчився легко і старанно, збереглися похвальні грамоти за другий і третій класи. Коли перейшов у четвертий клас, почалася війна. Під час окупації німецька влада відкрила в Лебедині так звану сільськогосподарську школу, в якій хлопець закінчив четвертий і п’ятий класи. На той час, коли місто було звільнене від німців, Євгенові виповнилося 13. Закінчивши семирічку, вирішив піти стежиною батька подав документи до військово-морського училища в м. Баку.
У навчанні швидко збігли два роки, та в 1949 році був виключений із училища за написані ним «крамольно-сатиричні» вірші-байки на училищні «солдафонські» порядки. Як розповідав Євген Дмитрович, додому він тоді добирався в чому прийшлося, бо навіть старі казенні черевики в нього відібрали. Після цього він вступає до Лебединського учительського інституту, який закінчує в 1951 році, і по розподілу їде вчителювати на Івано-Франківщину. Тут він уперше починає друкувати свої гумористичні твори.
Повернувшись на Сумщину, з 1957-го по 1989-ий роки Євген Васильченко працює вчителем Будильської середньої школи, заочно навчаючись на фізико-математичному факультеті Сумського педінституту ім. А.С. Макаренка. У ці роки відбулося становлення його не тільки як талановитого педагога, а й як талановитого письменника і художника.
На протязі свого життя Євген Дмитрович написав багато живописних та графічних творів. Восени 1990 року в Лебединському художньому музеї експонувалась його персональна виставка, де було представлено 23 роботи – пейзажі, натюрморти, портрети. Після виставки дві картини «Вечірня заграва» та «Натюрморт із лампою і годинником» були подаровані музею.
Весною 2011 року кілька пейзажних творів митця було представлено на колективній виставці «Творчість наших земляків» у ЛМХМ ім. Б.К. Руднєва. У картинах художника життєстверджуючі мотиви, любов до рідного краю і його краси.
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ