Творчість лебединського художника Петра Івановича Стеблянка (16 липня 1923-27 березня 1997) вже давно стала органічною складовою образотворчого мистецтва Лебединщини. Його вчителями були основоположники сумської школи живопису, від котрих він перейняв глибоку любов до рідної землі, вірність реалістичному художньому світосприйманню та постійний творчий неспокій у пошуках краси і гармонії.
Творча доля Стеблянка нерозривно пов’язана з рідним містом – Лебедином, якому він присвятив увесь свій самобутній талант. Цей талант він розвивав від самого малечку й протягом всього життя, хоч, і було воно не легким. В страшні роки голодомору 1933 року померли його мама, дідусь, бабуся, брат і сестра. Під час німецько-радянської війни окупанти вивезли хлопця в Німеччину на примусові роботи як «остарбайтера». Лише після війни Петро Іванович повернувся до своєї мрії – став художником, працюючи художником-оформлювачем у Лебединському будинку культури, будинку побуту та районному вузлі зв’язку.
“Гарбузи”, 1983
Свою майстерність Стеблянко постійно вдосконалював, навчаючись в художній студії у Бориса Данченка. Спостерігаючи за розвитком його живописної манери, вражає розмаїтість і широчінь його уподобань: пейзажі, портрети, натюрморти, у яких віддзеркалюється життєлюбний оптимістичний характер автора, його постійний потяг до гармонії і радості буднів.
Дуже скоро енергія, талант та працелюбність художника приносять свої плоди. З початком 1980-х років Петро Стеблянко – постійний учасник місцевих та регіональних мистецьких виставок. Із помітним успіхом експонувалися 3 його персональні виставки живопису в залах Лебединського художнього музею (в 1986, 1990 і 1996 роках), на яких було представлено загалом 232 твори.
“Миколаївська церква”, 1994
Із 232 робіт, що були на виставках у Лебединському художньому музеї, 5 залишились в музейній колекції. Тож, сьогодні з насолодою можна переглядати натюрморти Петра Стеблянка з квітами, гарбузами, кавунами та захоплюватись чудовими краєвидами. Його твори милують око правдивістю нехитрих сюжетів, що їх підказувало авторові саме життя.
“Автопортрет”, 1995
Помер Петро Стеблянко в Лебедині, 27 березня 1997 року, залишивши по собі роботи, сповнені радісного відчуття краси природи, сонячного проміння, чистоти та яскравості фарб.
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
