Говорять, що про художника не прийнято багато говорити – про нього розкажуть його картини. Ці слова якнайкраще підходить Олексію Сергійовичу Желєзному, який прожив довге, насичене творчістю життя.
Народився він на Лебединщині 1 квітня 1928 року. Починав свою трудову діяльність шахтарем на Донбасі, був слюсарем на паровозоремонтному заводі в Полтаві, вчителем фізкультури і малювання в школі на Тростянеччині, викладачем бальних танців, художником-оформлювачем в Сумському театрі ім. М.С. Щепкіна та в художньо-промисловому комбінаті, був постійним відвідувачем Сумської обласної художньої студії Миколи Бончевського. Майстер пейзажу, натюрморту, жанрових полотен.
У своїй творчості самодіяльний художник спирався на традиції українського реалістичного мистецтва, яке утверджувало любов до всього живого на землі. Як правило, це етюди, створені безпосередньо з натури, написані з краєвидів Сумщини, серед яких чільне місце посідає зображення природи Лебединщини – батьківщини митця: «Весна», «Зимовий пейзаж» та інші.
Для передачі простору, ілюзії світлоповітряного середовища художник використовує різну манеру накладання фарб: від пастозних до сильно розведених, прозорих заливок. Його пейзажі викликають почуття поетичного захоплення перед неповторністю і гармонією природи. Хоч не всі роботи рівноцінні за своїми художніми якостями та їх позитивний настрій не залишає людей байдужими.
Олексій Желєзний був учасником міжнародної виставки в Болгарії, численних республіканських, обласних та міських виставок. Останні роки свого життя мешкав у м. Суми. Відійшов у вічність 26 січня 2017 року, та залишився жити в картинах.
Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ
