«Зима» – далеко не найпомітніша картина лебединського майстра, що незаслужено обійдена увагою. Можливо, обраний сюжет і деяка одноманітність палітри роблять її не такою, що запам’ятовується, в порівнянні з іншими роботами Дмитра Ледньова, однак вона далеко не так проста і однозначна, як може здатися на перший погляд.
Невеликий за розмірами пейзаж, зачаровує глядача своєю простотою. Незважаючи на скупість фарб і практично повністю брудно-білий колорит, картина передає лірику лебединської зими.
У центрі композиції – невелика будівля – старий сарай внутрішнього дворику художнього музею, пофарбований у блідо-жовтий колір. Він майже повністю вкритий снігом, який подекуди осипається, являючи світу підгнилі коричневі дошки. Простір навколо будівлі обмежений дощатим парканом. На задньому плані – темний масив іншої будівлі, що зникає за вкритими снігом деревами. Низьке темне, монохромне небо займає менше чверті простору картини.
Ледньов вважав, що справжній художник повинен писати «не окремі предмети, а намагатися схопити загальне, те, в чому позначилося життя». І в картині «Зима» це вдалося йому в повній мірі; за ритмічністю світлих і темних фарб, тонкощами чорних і білих деталей складається цілісна картина.
Художник майстерно передав атмосферу зимового дня: густі чагарники на передньому плані та голі дерева, що видніються вдалині, замети, і ледь притоптаний сніг на дорозі. Проте, це не просто зображення побаченого, на полотні – враження від пори року, які передає живопис художника. Біло-сіра гама, численні півтони і складне виконання не дозволяють сухо перерахувати елементи картини. Тут, Ледньов емоційно передає ліричний образ близького йому музейного дворика. На полотні тихий спокій, зимовий сон природи, і переданий цей образ за допомогою майстерності художника.
«Зима» – одна з ранніх робіт художника, написана ще в 1959 році. І лише через 40 років (у 1989) він подарував її художньому музею.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
Про автора: Дмитро Ледньов (19.02.1922 р. с. Реброво, Костромської області, Росія – 23.10.2009, с. Хотінь Сумського району, Сумської області) – колишній директор музею, художник, поет, педагог. Ледньов – ціла епоха в розвитку культури нашого міста і району.
Дмитро Якович рано став сиротою: втратив матір у 5-річному віці, а батька – у 10-річному. Виховувався в дитячій школі-колонії «Красные Зори» поблизу Ленінграда (Санкт-Петербурга). У 1940 р. закінчив історико-архівний технікум, а 1942 р. – Подольське піхотне училище. В роки війни воював на Західному та Брянському фронтах. Кавалер орденів Червоної Зірки і Вітчизняної війни 1-го ступеня.
В 1945-50 рр. Ледньов навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Грекова, після закінчення якого прибув на роботу до м. Лебедина. Спочатку працював науковим співробітником Лебединського державного художнього музею, потім завідувачем Лебединської філії Сумського державного обласного художнього музею (1965-1976).
Дмитро Якович зробив значний внесок у розвиток музею та поповнення його колекції. В 1969-72 завдяки його старанням вдалося прибудувати нові приміщення до будинку музею, в результаті чого з’явилися дві кімнати фондосховища, а експозиційна площа збільшилася в 1,5 рази. Керував гуртком юних художників у районному Будинку піонерів, викладав малювання у школах міста, в Лебединському педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка, у дитячій художній школі. Був одним із організаторів і активним членом літературного об’єднання при редакції районної газети.
Кожна його робота, чи то живописна, чи графічна – вражає композиційною довершеністю. В них: відображення стану природи, ніжна українська пісня, радість оновленого життя, енергія, оптимізм та сила волі майстра.
Ледньов – учасник багатьох місцевих та обласних виставок. У 1987 р. в Лебединському художньому музеї експонувалась його персональна виставка, де було представлено 115 живописних та графічних робіт. Після виставки він подарував музею одразу 20 своїх творів. Вони являються окрасою, як виставок, так і постійної експозиції.
В кінці свого життєвого й творчого шляху Дмитро Якович видав поетичну збірку «Идут года. Стихи разных лет».
