Лебединський художник Іван Маліч належить до тих майстрів, які вважають за краще зображати реальність. Протягом тривалого часу він втілював мрію «створювати реалістичні картини». Особливо подобалося художнику писати події з життя, які відбувалися на свіжому повітрі. Саме такою є робота «Вечір у Куданівці» (1992), яка демонструє дивовижну і захоплюючу реальність.
Дорога крізь село, що вже давно перетворилося на частину північно-східної околиці Лебедина, проходить поміж селянських хат, які купаються в ігристих променях золотого сонця.
І хоча на дворі ще тепла пора року, м’яка і привітна осінь вже наближається до цього місця, залишаючи сліди у вигляді скирт сіна та пожовклої трави. Сонце ледь помітно рефлексує на кронах дерев, листі і дорозі, яка веде до «світлого майбутнього» села. Дивлячись на цю картину створюється прекрасний настрій та умиротворення. Незважаючи на сумні акценти, які залишають осад від літа, що минає, все ж від картини віє теплом і спокоєм.
Цікавим є поєднання відтінків кольорів, які є приглушеними і м’якими. Художник використовує теплі коричневі, зеленуваті тони, ледь розбавлені м’якою жовтизною. Привертає увагу і зелень дерев, яка додає свіжості пейзажу. Не дивлячись на те, що в небі переважають сірі відтінки, все ж зберігається легкий настрій. Картина може бути нагадуванням про те, що літо минає, і потрібно використовувати кожну мить, насолоджуючись спокоєм, перед настанням холодів.
Пейзаж «Вечір у Куданівці» написаний Малічем олією на фанері у 1992 році. Подарований музею у 1994 році.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
Про автора: Маліч Іван Федорович (14 серпня 1939 – 24 січня 2014) народився на хуторі Гончари, що розташований між селами Бишкінь та Куданівка. В Бишкінській семерічній школі його талант помітив вчитель малювання Г.О. Косовський, настанови якого були дуже корисними для обдарованого хлопця.
Та до свого покликання Іван Федорович прийшов не одразу. Після армії він шість років працював на маріупольському металопрокатному заводі. Але мистецтво вабило до себе… Тож, роботу на заводі Маліч проміняв на навчання в Мелітопольському культосвітньому училищі. Бажання удосконалення умінь та техніки малювання, жага до знань привели молодого художника до Московського народного університету ім. Крупської, де він продовжив своє навчання на факультеті живопису та малювання (закінчив у 1969 році).
Та, серцем і душею обдарований митець прикипів до рідного краю. Тож, одразу після навчання Маліч повернувся до Лебедина, де працюючи на педагогічній ниві, проявив себе талановитим вчителем малювання дитячої школи мистецтв.
Іван Маліч – учасник багатьох місцевих та обласних виставок, перша з яких була в Лебединському будинку культури, ще в 1972-му році. Двічі з успіхом художник виставлявся в Лебединському художньому музеї: персональні виставки у 1994 та 2005 роках.
Господь обдарував художника ще й літературним талантам. Іван Маліч видав дві книги автобіографічних нарисів «Дороги, политі кров’ю» та «Жага життя», а також збірку поезій «Думи з рідного краю».
