Краса мальовничих руїн постає на полотні відомої закарпатської художниці Лесі Юріївни Приймич. Єдина її робота в колекції художнього музею зображує Лебединську Покровську церкву в період її найбільшого занепаду.
Детальне зображення архітектурних особливостей напівзруйнованого храму, та залишки церковної брами вносить нотки драматизму в роботу. Проте, чисте блакитне небо з легкими хмаринками та густа зелень урівноважують композицію. Завдяки цьому картина здається живою і світлою, як і більшість робіт художниці.
Виконана картина за два роки до початку відновлюваних робіт Покровської церкви, під час Бурлюківського пленеру 2007 року. Тоді ж і була подарована художньому музею.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
Довідково: народилась Леся Юріївна Приймич 26 січня 1968 р. в м. Ужгород Закарпатської області. З дитячих років відвідувала студію образотворчого мистецтва відомого педагога Золтана Баконія. У 1987 р. закінчила Ужгородське училище декоративного та прикладного мистецтва, а в 1992 р. Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. З 1992 р. викладає в Ужгородському коледжі мистецтв ім. А. Ерделі. Член Національної спілки художників України з 2006 р. Учасник обласних і всеукраїнських виставок.
Працює Леся Приймич в жанрі пейзажу, натюрморту, сюжетної картини та сакральної композиції. Художницю часто називають співцем природи та квітів, а її справжньою пристрастю є знамениті ужгородські сакури. Природа у її краєвидах завжди приязна, жива і принадна у своїй нескінченно-мінливій і водночас усталеній красі.
Окрім пейзажів, улюбленою тематикою художниці є натюрморт, а особливо, квіткові композиції – завжди чарівні, живі і магнетично привабливі. В художніх образах авторки квіти – це уособлення краси і гармонії світоустрою. Сюжетні картини художниці співзвучні глибинним мотивам народної творчості, тяжіють до метафоричності й філософських узагальнень на теми віри, сумління, добра, любові та милосердя.
