Пленерна робота «Церква у Лебедині» (1994) досвідченого сумського художника Олександра Яловенка привертає до себе увагу експресивністю кольору та форми. Написана вона під час лебединського пленеру 1994 року, й оптимально віддзеркалює почуття та емоції майстра.
Олександр Яловенко (нар. 28.09.1941) в с.Зоцівка Ічнянського району Чернігівської області. Член НСХУ (2012). Працює в галузі станкового живопису та графіки. Твори О.Яловенка зберігаються в Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького, Лебединському художньому музеї ім. Б.К.Руднєва, Чернігівському художньому музеї ім. Григорія Галагана, Ічнянському та Роменському краєзнавчих музеях.
Вже тривалий час художник живе і працює в Сумах. Основною мистецькою практикою є робота на пленерах. Улюблені жанри – пейзаж та натюрморт.
Яловенко завжди славився своєю здатністю яскраво відображати стан природи у своїх пейзажах. Його літні краєвиди особливо відомі. Серед них і «Церква в Лебедині» (1994). Дивлячись на неї, на сукупність фарб, кольорів і мотивів, глядач ніби дійсно занурюється в ясний літній день, оповитий легким ароматом трав і легким вітерцем. Художнику максимально вдалося передати літню атмосферу.
На своїй картині автор зобразив руїну Покровського храму в Лебедині. Напівзруйнована церква, оточена зеленню дерев, й має насичений рожево-червоний колір. Дзвіниця і купол потьмяніли від часу, контрастуючи на блакитному тлі чистого неба.
Колірна гамма картини включає в себе поєднання різних відтінків зеленого, жовтого, коричневого, рожевого, блакитного та білого кольору. Всі фарби, в яких виконане полотно дуже яскраві й насичені. В них відчувається вся любов автора до природи, чистого і ароматного повітря заміського життя.
Картина вийшла дуже цільна, ємна і насичена за змістом. Помітний акцент зроблений автором на витоптаній навколо церкви землі, що утворює своєрідну стежку для проходу. При цьому вона показана розмитою, місцями порослою травою і досить брудною. Напевно, зроблено це для того, щоб вказати на природність, натуральність зображуваного церковного двору. Також погляд приковують залишки церковної брами – уламок колись величної огорожі.
Дуже пожвавлюють картину дерева, що ростуть у дворі і навколо церкви. Вони написані так, немов гойдаються від вітру. Ніби чутно, як шумить листя і видно, як гойдаються гілля. При цьому, насичена зелень дерев місцями переходять в дуже темні ділянки, але це анітрохи не псує, не ускладнює і не затьмарює загального теплого враження від побаченого.
Картина була подарована автором художньому музею у 1995 році.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
