Лебедин на полотні: Осінь. Музейний дворик

0
1101

Чудовий ліричний пейзаж знаного лебединського майстра та одного із директорів Лебединського художнього музею Дмитра Яковича Ледньова – «Осінь. Музейний дворик». Осінь у Ледньова завжди була улюбленою порою року. Він просто не міг не оспівати її красу та буйство фарб.

У пейзажі відчутне безпосереднє сприйняття природи. Індивідуальність художника, ніби розчиняється у природному середовищі. Залишаючись в межах етюдного підходу, Ледньов надає перевагу предметним кольором, об’єднуючи їх світлом, що відповідає традиційним правилам його живописної мови.

І, хоча, картині вже 56 років, без зайвих складнощів можна впізнати зображене на ній місце – це внутрішній дворик художнього музею. Зовсім не змінилася біла господарська будівля, так само до неї веде стежка із червоної цегли, висаджена кущами. Навколо панує атмосфера якоїсь чарівності і чаклунського спокою. На передньому плані погляд глядача перехоплює зелень трав і квітів, що насолоджуються останніми теплими днями. Здається, ніби зараз відчується легкий запах трави і прохолода осіннього ранку.

День лиш розпочинається… У світлі кольори забарвлене небо. Ліричний спокій огорнув будівлю. У кожен мазок пензля художник вклав свою душу, створивши в цілому гармонійний образ. Його манера зображення колоритно відобразила все буйство фарб лебединської природи.

«Осінь. Музейний дворик» чітко передає відчуття і настрій автора. Дивлячись на картину, мимоволі відчувається умиротворення і спокій. Зміст зображення надзвичайно легкий для сприйняття. Художник втілив у твір мистецтва своє ставлення до природи, зобразивши її без зайвого лоску саме такою, якою вона представляється глядачеві в реальності.

Написаний пейзаж «Осінь. Музейний дворик» у 1963 році, а в 1989 робота була подарована автором художньому музею.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

Про автора: Дмитро Ледньов (19.02.1922 р. с. Реброво, Костромської області, Росія – 23.10.2009, с. Хотінь Сумського району, Сумської області) – колишній директор музею, художник, поет, педагог. Ледньов – ціла епоха в розвитку культури нашого міста і району.

Дмитро Якович рано став сиротою: втратив матір у 5-річному віці, а батька – у 10-річному. Виховувався в дитячій школі-колонії «Красные Зори» поблизу Ленінграда (Санкт-Петербурга). У 1940 р. закінчив історико-архівний технікум, а 1942 р. – Подольське піхотне училище. В роки війни  воював на Західному та Брянському фронтах. Кавалер орденів Червоної Зірки і Вітчизняної війни 1-го ступеня.

В 1945-50 рр. Ледньов навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Грекова, після закінчення якого прибув на роботу до м. Лебедина. Спочатку працював науковим співробітником Лебединського державного художнього музею, потім завідувачем Лебединської філії Сумського державного обласного художнього музею (1965-1976).

Дмитро Якович зробив значний внесок у розвиток музею та поповнення його колекції. В 1969-72 завдяки його старанням вдалося  прибудувати  нові  приміщення до будинку музею, в результаті чого з’явилися дві кімнати фондосховища, а експозиційна площа збільшилася в 1,5 рази. Керував гуртком юних художників у районному Будинку піонерів, викладав малювання у школах міста, в Лебединському педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка, у дитячій художній школі. Був одним із організаторів і активним членом літературного об’єднання при редакції районної газети.

Кожна його робота, чи то живописна, чи графічна – вражає композиційною довершеністю. В них: відображення стану природи, ніжна українська пісня, радість оновленого життя, енергія, оптимізм та сила волі майстра.

Ледньов – учасник багатьох місцевих та обласних виставок. У 1987 р. в Лебединському художньому музеї експонувалась його персональна виставка, де було представлено 115 живописних та графічних робіт. Після виставки він подарував музею одразу 20 своїх творів. Вони являються окрасою, як виставок,так і постійної експозиції.

В кінці свого життєвого й творчого шляху Дмитро Якович видав поетичну збірку «Идут года. Стихи разных лет».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут