Чарівний образ Миколаївської церкви, це одухотворене лірикою, поетичне місце в Лебедині, що притягувало до себе різних цінителів прекрасного в усі часи історії міста.
Не оминув його стороною і лебединський художник Петро Стеблянко, який в 1994 році зафіксував яскравими та насиченими кольорами свою «Миколаївську церкву». В оточенні літньої зелені вона домінує на полотні, впираючись своїми куполами високо у небо.
Церква написана чіткими мазками в реалістичній манері. Через її розмір, передній та задній плани – досить умовні. На них фрагменти зеленої крони дерев, що оточують храм. Особливість полотна – дуже низька лінія горизонту, що створює ефект глибини безкрайого неба, яке художник намагався відобразити в різних колірних відтінках.
Петро Стеблянко – чуттєвий колорист, який вміло підбирав колірну гамму для кожної своєї роботи, правильно розставляючи акценти. Художника називали майстром пейзажу за його полотна, наповнені глибиною та пройняті любов’ю до свого міста, в якому він черпав творче натхнення.
Картина «Миколаївська церква» привертає увагу глядача також гармонією візантійської архітектури та літньої природи. Вона відображує умиротворення і позитивні емоції від її сприйняття.
Написана «Миколаївська церква» (60х40 см) у 1994 році, а через два роки – подарована автором художньому музею.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
Про художника: Стеблянко Петро Іванович (16 липня 1923-27 березня 1997). Творча доля Стеблянка нерозривно пов’язана з Лебедином, якому він присвятив увесь свій самобутній талант. Цей талант він розвивав від самого малечку й протягом всього життя, хоч, і було воно не легким. В страшні роки голодомору 1933 року померли його мама, дідусь, бабуся, брат і сестра. Під час німецько-радянської війни окупанти вивезли хлопця в Німеччину на примусові роботи як «остарбайтера». Лише після війни Петро Іванович повернувся до своєї мрії – став художником, працюючи оформлювачем у Лебединському будинку культури, будинку побуту та районному вузлі зв’язку.
Свою майстерність Стеблянко постійно вдосконалював, навчаючись в художній студії у Бориса Данченка. Спостерігаючи за розвитком його живописної манери, вражає розмаїтість і широчінь його уподобань: пейзажі, портрети, натюрморти, у яких віддзеркалюється життєлюбний оптимістичний характер автора, його постійний потяг до гармонії і радості буднів.
Дуже скоро енергія, талант та працелюбність художника приносять свої плоди. З початком 1980-х років Петро Стеблянко – постійний учасник місцевих та регіональних мистецьких виставок. Із помітним успіхом експонувалися 3 його персональні виставки живопису в залах Лебединського художнього музею (в 1986, 1990 і 1996 роках), на яких було представлено загалом 232 твори.
Із 232 робіт, що були на виставках у Лебединському художньому музеї, 5 залишились в музейній колекції. Тож, сьогодні з насолодою можна переглядати натюрморти Петра Стеблянка з квітами, гарбузами, кавунами та захоплюватись чудовими краєвидами. Його твори милують око правдивістю нехитрих сюжетів, що їх підказувало авторові саме життя.
Помер Петро Стеблянко в Лебедині, 27 березня 1997 року, залишивши по собі роботи, сповнені радісного відчуття краси природи, сонячного проміння, чистоти та яскравості фарб.
