Лебедин на полотні: Миколаївська церква

0
693

Чарівний образ Миколаївської церкви, це одухотворене лірикою, поетичне місце в Лебедині, що притягувало до себе різних цінителів прекрасного в усі часи історії міста.

Не оминув його стороною і лебединський художник Петро Стеблянко, який в 1994 році зафіксував яскравими та насиченими кольорами свою «Миколаївську церкву». В оточенні літньої зелені вона домінує на полотні, впираючись своїми куполами високо у небо.

Церква написана чіткими мазками в реалістичній манері. Через її розмір, передній та задній плани – досить умовні. На них фрагменти зеленої крони дерев, що оточують храм. Особливість полотна – дуже низька лінія горизонту, що створює ефект глибини безкрайого неба, яке художник намагався відобразити в різних колірних відтінках.

Петро Стеблянко – чуттєвий колорист, який вміло підбирав колірну гамму для кожної своєї роботи, правильно розставляючи акценти. Художника називали майстром пейзажу за його полотна, наповнені глибиною та пройняті любов’ю до свого міста, в якому він черпав творче натхнення.

Картина «Миколаївська церква» привертає увагу глядача також гармонією візантійської архітектури та літньої природи. Вона відображує умиротворення і позитивні емоції від її сприйняття.

Написана «Миколаївська церква» (60х40 см) у 1994 році, а через два роки – подарована автором художньому музею.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

Про художника: Стеблянко Петро Іванович (16 липня 1923-27 березня 1997). Творча доля Стеблянка нерозривно пов’язана з Лебедином, якому він присвятив увесь свій самобутній талант. Цей талант він розвивав від самого малечку й протягом всього життя, хоч, і було воно не легким. В страшні роки голодомору 1933 року померли його мама, дідусь, бабуся, брат і сестра. Під час німецько-радянської війни окупанти вивезли хлопця в Німеччину на примусові роботи як «остарбайтера». Лише після війни Петро Іванович повернувся до своєї мрії – став художником, працюючи оформлювачем у Лебединському будинку культури, будинку побуту та районному вузлі зв’язку.

Свою майстерність Стеблянко постійно вдосконалював, навчаючись в художній студії у Бориса Данченка. Спостерігаючи за розвитком його живописної манери, вражає розмаїтість і широчінь його уподобань: пейзажі, портрети, натюрморти, у яких віддзеркалюється життєлюбний оптимістичний характер автора, його постійний потяг до гармонії і радості буднів.

Дуже скоро енергія, талант та працелюбність художника приносять свої плоди. З початком 1980-х років Петро Стеблянко – постійний учасник місцевих та регіональних мистецьких виставок. Із помітним успіхом експонувалися 3 його персональні виставки живопису в залах Лебединського художнього музею (в 1986, 1990 і 1996 роках), на яких було представлено загалом 232 твори.

Із 232 робіт, що були на виставках у Лебединському художньому музеї, 5 залишились в музейній колекції. Тож, сьогодні з насолодою можна переглядати натюрморти Петра Стеблянка з квітами, гарбузами, кавунами та захоплюватись чудовими краєвидами. Його твори милують око правдивістю нехитрих сюжетів, що їх підказувало авторові саме життя.

Помер Петро Стеблянко в Лебедині, 27 березня 1997 року, залишивши по собі роботи, сповнені радісного відчуття краси природи, сонячного проміння, чистоти та яскравості фарб.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут