Розмір: 20,0 х 23,5 см
Картон, олія
В колекції: з 1966 року
Федір Коновалюк – видатний український художник, що давно увійшов до плеяди класиків українського образотворчого мистецтва, і своєю творчістю продовжив традиції видатних пейзажистів – С.Світославського, О.Новаківського та С.Васильківського, відтворивши світ щедрої та неповторної української природи.
Кожне полотно у Федора Коновалюка сприймається як гімн життю. Його роботи повністю національні. Їх дух, зміст, виконання – все це складові живописної симфонії на Честь України.
Прожив майстер довге і насичене життя, що за 94 роки привело його – сина бідних селян із села Калівка (нині – Вінницька область), до когорти майстрів чарівного дивовижного пензлю, який посів особливе місце в українському образотворчому мистецтві.
Та все це було згодом, а спочатку було навчання в Києво-Печерській Лаврі (1903-1909), що стала для молодого художника тією колискою, де не тільки формувався талант, але виколисувалась душа в єдності з Богом, де мужніло серце і збагачувались почуття. Далі – навчання у Київському художньому училищі (1911-1915), під час якого Коновалюк активно працює над розписом церков Києва та Катеринослава (нині – Дніпро).
У 1925-1927 роках Коновалюк навчається в Київському художньому інституті (клас Федора Кричевського). Серед його вчителів також були відомі художники В.Сонін, І.Їжакевич, В.Менк, О.Мурашко та В.Маковський.
Разом з Їжакевичем Коновалюк також займається ілюструванням творів класичної української літератури. Витончена гармонізація кольорів, тонка і примхлива деталізація, максимальна простота і лаконічність – так характеризують мистецтвознавці роботи Федора Коновалюка.
Однією з найважливіших сторінок у творчості художника стала Шевченкіана. Лише за 1918–1929 роки в олійному живописі Коновалюка проілюстровано 35 творів поета та написано 97 картин. Загалом, в Шевченкіані Коновалюка близько 300 замальовок та ілюстрацій. Серед них, і «Катерина йде в Московщину» (1958) із лебединської колекції.
Катерина, із одноіменної поеми Т.Шевченка, стала для Коновалюка одним з найулюбленіших образів. Їй художник присвятив понад 200 своїх робіт. Шевченкова Катерина асоціювалася в нього з Україною – пограбованою, сплюндрованою і непокірною. Він нагадував своїми картинами, що Україна – невільниця, згорблена, нещасна, але несе іскру надії, і Катерина, як Україна, йде і буде йти наперекір стихії.
Ілюструючи «Катерину» Федір Коновалюк обирає один з найдраматичніших моментів – в негоду Катерина йде до Московщини. Образ героїні, перейнятої горем і розпачем, у центрі композиції – вона закутана, згорблена та подана в півоберту, що чітко виділяється на тлі білого снігу та сизого неба. Рвучкими жестами й позою героїні переконливо передано глибокий психологізм моменту. Сині, темно-сизі й чорні кольори неба посилюють звучання композиції, ще більше драматизуючи її.
На другому плані ледь проступає група військових та українська хата, занесена снігом. Цей зимовий пейзаж, що утворює фон є знаковим для Федора Зотиковича. Його замети і завірюхи, засніжені далі й сонні хатки в снігових обіймах пройняті глибоким ліричним почуттям. Цей швидкоплинний стан природи побачити і відчути дуже важко, а зобразити і повідати іншим майже неможливо. Проте Федору Коновалюку це вдавалося… саме тому його вважали одним з найкращих «зимових пейзажистів» України ХХ ст.
Ближче познайомитися з роботою Федора Коновалюка «Катерина йде в Московщину», а також іншими роботами автора, можна в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К.Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
