Пам’ятник на честь воїнів-земляків, загиблих у роки другої світової війни знаходиться на вході до Лісопарку (розвилка вулиць Першогвардійської та 19 серпня).
Меморіал Слави урочисто відкрито 9 травня 1985 на честь 40-річчя Перемоги СРСР над нацистською Німеччиною у ІІ С. в. Автори : скульптори Народний художник СРСР Лисенко Михайло Григорович (1906—1972), Лисенко В., архітектори Ігнащенко Анатолій, Дейнека Анатолій Іванович, Шахов В., Гайдаш Олексій Олексійович.
Меморіал являє собою оригінальну архітектурно-пластичну композицію, органічно включену в ландшафт масиву Лісопарку. Його ідейно-художнім центром є відлита з бронзи скульптура лебедя в польоті, який підтримує правим крилом пораненого воїна-юнака (висота – 8,9 м). У поетичній формі тут виражено ідею народної скорботи і вічної пам’яті народу про своїх героїв.
Образна концепція Меморіалу сягає традицій російської меморіальної пластики 1-ї третини ХІХ ст. Основа скульптури – 6-кутна залізобетонна конструкція (висота – 0,6 м). Скульптура увінчує високий земляний курган (висота – 9 м, діаметр – 50 м), у товщі якого влаштовані ніші, оформлені двома гранітними пілонами (висота лівого – 6 м, правого – 5,5 м) і двома великими стелами (висота – 2,5 м). У центральній ніші, зверненій до перехрестя вулиць, вміщені меморіальні написи, присвячені пам’яті полеглих воїнів-земляків, а в бокових нішах – їхні імена (1 966 прізвищ з ініціалами викарбувані на 39 гранітних дошках).
Обабіч по півколу навколо кургану на бетонних опорах вмонтовані 22 гранітні дошки (за кількістю сільських рад району), на яких викарбувані назви сільрад і кількість загиблих односільчан (разом 6 616 осіб).
Перед центральною нішею – розетка факелу «Вічного вогню» (конструкція, зварена із залізних прутів) на двоступінчастій основі. Дворівневий майданчик перед стелами вимощений плитами з червоного полірованого граніту. До лівої стели ведуть 4 бетонні сходинки, а до правої – 3.
Підніжжя земляного кургану оточене бордюром з бутового каменю. До Меморіалу веде алея, вимощена залізобетонними тротуарними плитами. Углиб Лісопарку пролягла асфальтована Алея Слави, уздовж якої були встановлені світильники, що символізували реактивні міни («Катюші»), у квітниках-клумбах висаджені червоні троянди – символ радості мирного життя і пам’яті про загиблих. Обабіч Меморіалу – 4 залізні стовпи-опори з електро-ліхтарями у вигляді гучномовців-рупорів часів ІІ С. в. (по 4 ліхтарі на кожному стовпі).
50-річчя Перемоги (фото 1995 року)
Матеріали: скульптура – бронза, основа – залізобетон, пілони й обрамлення стел – сірий полірований граніт, дошки з меморіальними написами – червоний полірований граніт, бордюр – бутовий камінь.
Меморіал Слави «Лебедина пісня» став живим символом міста Лебедина. Він поєднує в собі пам’ять про жертви ІІ С. в. з образним вираженням назви міста.
Проте Меморіал став об’єктом вандалізму: викрадена первісна ажурна металева розетка на факелі «Вічного вогню» та окремі деталі оздоблення (гранітні плити). Пошкоджені ліхтарі-рупори на стовпах (один ліхтар зник). Також знищені всі світильники й насадження червоних троянд на Алеї Слави.
Текст на верхній дошці стели в центральній ніші:
«Героическим землякам-воинам
Советской Армии и партизанам
в честь 40-летия Победы советского
народа в Великой Отечественной войне
1941—1945 г.г.».
Текст на нижній дошці стели в центральній ніші:
«Слава вам, храбрые,
Слава, бесстрашные!
Вечную славу поет
вам народ.
Доблестно жившие,
Смерть сокрушившие,
Память о вас никогда
Не умрет!».
Текст на верхній лівій дошці крайньої лівої стели:
«В жестоких боях 1941 года
сдерживали наступление
фашистов на территории
района войска 21-й армии
Юго-Западного фронта в
составе:».
На нижній лівій дошці крайньої лівої стели – перелік 6 військових підрозділів 21-ї армії Південно-Західного фронту Червоної Армії.
Текст на правій дошці крайньої лівої стели:
«19 августа 1943 года
город и район
освободили войска
40й армии
Воронежского фронта
в составе:».
Далі – перелік 10 військових підрозділів 40-ї армії Воронезького фронту Червоної Армії.
Текст на верхніх трьох дошках лівої стели:
«Лебединцы павшие в боях за
свободу и независисмость
нашей Родины
Вы ушли из жизни, чтобы спасти жизнь.
Подвиг Ваш, имена Ваши – навеки в сердцах
благодарного народа.
ГЕРОИ СОВЕТСКОГО СОЮЗА
Гриценко Иван Кузьмич
Карабан Дмитрий Антонович
Усик Моисей Тимофеевич
Ухо Илья Игнатьевич
Парфилов Павел Васильевич».
Далі на 17 дошках лівої стели – 1 120 прізвищ з ініціалами в алфавітному порядку російською мовою.
На 17 дошках правої стели – 799 прізвищ з ініціалами в алфавітному порядку російською мовою.
На лівій дошці крайньої правої стели – 23 прізвища з ініціалами в алфавітному порядку російською мовою.
Текст на правій дошці крайньої правої стели:
«Партизаны подпольщики
погибшие в годы Великой
Отечественной войны».
Далі – 19 прізвищ з ініціалами в алфавітному порядку російською мовою.
Розміри:
- скульптура – 8,9 м;
- основа – 0,6 м;
- земляний курган – 9 м, Ø – 50 м;
- лівий пілон – 1,5 х 1,15 х 6 м;
- правий пілон – 1,2 х 1,15 х 5,5 м;
- стела в центральній ніші (2 дошки однакового розміру) – 1,46 х 0,8 м;
- крайня ліва стела (3 дошки різного розміру) – 0,47 х 2,5 х 2,8 м;
- велика ліва стела (20 дощок різного розміру) – 0,6 х 11,16 х 3,3 м;
- велика права стела (17 дощок різного розміру) – 0,6 х 8,65 х 3,3 м;
- крайня права стела (2 дошки однакового розміру) – 0,43 х 2,67 х 2,75 м;
- розетка «Вічного вогню» – 0,78 х0,78 м;
- меморіальні дошки сільських рад – 0,8 х 0,6 м;
- опори для меморіальних дощок сільських рад – 1,35 м;
- бордюр – 0,7 м.
Довідково
Друга (ІІ) Світова війна (1939—1945) – найбільший глобальний збройний конфлікт в історії людства, війна за світове панування, яка відбувалася між Німеччиною, Італією і Японією та їхніми союзниками, з одного боку, і Англією, США, СРСР, Францією та їхніми союзниками – з другого. У ній узяла участь 61 держава світу, на території яких проживало 80 % населення Землі. Воєнні дії велися на території 40 держав у Європі, Африці, Азії та Океанії, на всіх океанах. Важливою складовою частиною ІІ С. в. була Радянсько-німецька війна 1941—1945.
Україна була безпосереднім районом бойових дій ІІ С. в. і зазнала величезних матеріальних та людських втрат. Дослідники називають від 6 до 14 млн. осіб демографічних втрат України. Закатувано бл. 5,5 млн. цивільних осіб, 1,367 млн. військовополонених, 3 млн. загинули під час бойових дій, 2,5 млн. осіб були депортовані на примусову роботу до Німеччини (так звані «остарбайтери»). Сукупні втрати українського народу становили 20—25 % від кількості всього населення України, 40—44 % від загальних втрат СРСР, 14% усіх втрат людства.
Всього в бойових діях на фронтах ІІ С. в. брало участь понад 16 тис. мешканців міста Лебедина і Лебединського району. За уточненими даними, з фронтів війни не повернулися 9 353 воїна-земляка, з яких 3 002 загинули в боях, 787 померли від ран, 194 загинули в полоні, 5 370 пропали безвісти. Смертю хоробрих загинули на фронтах ІІ С. в. 5 земляків – Героїв Радянського Союзу: Гриценко Г. К. (1905—1943), Карабан Д. А. (1912—1945), Парфилов П. В. (1923—1945), Усик М. Т. (1899—1944), Ухо І. Г. (1923—1944).
Загалом від рук німецьких окупантів і поліцаїв та в період бойових дій у місті й районі загинуло, за різними даними, від 528 до 836 мирних жителів та військовополонених. Імена 430 з них відомі. У якості «остарбайтерів» з Лебединщини було вивезено, за різними оцінками, від 3 269 до 5 914 осіб, переважно юнаків і дівчат. Багато з них загинуло або не змогли повернутися додому після закінчення війни. Під час бойових дій на території району загинуло 3 659 воїнів Червоної Армії і 148 партизанів. У військових шпиталях, що діяли на території району, померло 727 воїнів.
Художній музей
Джерела і література:
Білик О.В. Вітчизняна війна на Лебединщині (1941—1943 рр.). – Лебедин, 1961. – 187 с. [Ксерокопія рукопису] // Науковий архів Лебединського міського художнього музею ім. Б. К. Руднєва.
Дейнека А.И. Памятники архитектуры Сумщины: Путеводитель. – Х.: Прапор, 1989. – С. 139-140.
Іващенко В. Ю., Марченко О. С. Історія України: Кишеньковий довідник. – Х.: Веста: ТОВ Вид-во «Ранок», 2009. – С. 292.
Ішла війна народна. – З історії Лебединщини: Збірник. – Вип. 5. – Лебедин: ВВ «Білий лебідь» редакції газети «ЖЛ», 1994. – С. 3—7, 55-56, 61-62, 64—68.
Карпенко Ю., Суярко Е. Непокорённый Прометей // ТВ Панорама. – 2006. – № 05 (267). – 1—8 ноября.
Кіндер Г., Хільгеман В., Гергт М. Всесвітня історія: dtv-Atlas: Довідник. – К.: Знання-Прес, 2007. – С. 496.
Книга Пам’яті України: Сумська обл., том 7. – Суми: Видавництво «Слобожанщина», 1996. – С. 10—31, 35—40.
Книга Пам’яті України: Сумська обл., том 14 (додатковий). – Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ЛТД, 1998. – С. 8—36, 114, 127, 453—455.
Книга Скорботи України: Сумська область. – Том 1. – Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ЛТД, 2003. – С. 7—23, 484—518.
Косик В. Втрати України під час Другої світової війни // Визвольний шлях. – 1985. – Кн. 5 (446). – Травень. – С. 585—595.
Лысенко Л. Скульптор Михаил Лысенко (1906—1972) // Галерея. – 2006. – № 1/2 (35/26). – С. 32-33.
Мітягін В.Ю. УСЕ: Історія України: Навчально-довідковий посібник / За редакцією С.В. Кульчицького. – К.: Майстер-клас, 2007—2008. – С. 191.
Новий довідник: Історія України. – К.: ТОВ «КАЗКА», 2006. – С. 620.
Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.: Наукова Думка, 1987. – С. 465.
Соколов Б.В. Вторая мировая война (1939—1945 годы) // Соколов Б. В. 100 великих войн // М.: Вече, 2001. – С. 436, 489—491.
Стрижак В.М., Мітягін В. Ю. УСЕ: Всесвітня історія: Навчально-довідковий посібник / За редакцією А. Ю. Мартинова. – К.: Майстер-клас, 2007—2008. – С. 542, 567.
Трембицький В. Втрати України в 1939—1945 роках // Злочин / Упорядник П. Кардаш. – К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2005. – С. 229.
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради академік НАНУ М. Попович. – К.: Видавництво «ТЕКА», 2006. – С. 235, 1041.
