Михайло Миколайович Петренко (1817, м. Слов’янськ – 1862, м. Лебедин Хар- ківської губернії) – відомий український поет-романтик, автор поезії, які стали народними піснями: «Дивлюсь я на небо», «Взяв би я бандуру».
Даних біографії М.Петранка збереглося не дуже багато. І, хоча, спроби дослідження його біографії робилися ще з середини ХХ століття, проте, ця тема вивчена мало.
Але достовірно відомо, що у Державному архіві Донецької області зустрічається рапорт на ім’я харківського губернського, прокурора з власноручним підписом Михайла Петренка про те, що він прибув у місто Лебедин 6 липня 1849 р. для «исполнения должности уездного стряпчего». З цього дня й до кінця життя Михайло Миколайович жив і працював в Лебедині. Тут у них із дружиною – дворянкою Ганною Миргородовою народжується п’ятеро дітей: Микола, Марія, Євграф, Людмила і Варвара.
У Лебедині, як встановили місцеві краєзнавці, Михайло Петренко проживав по вулиці Миколаївська (колишня Щербакова), 4. У кінці ХІХ ст. його будинок придбав купець Воскобойніков. 1899 р. помешкання було капітально відремонтоване, про що свідчить напис на фронтоні. Споруда до наших днів збереглася, знаходиться в хорошому стані і використовується під житло приватними особами.
Будинок дуже примітний, стоїть він на червоній лінії забудови. Одноповерховий, дерев’яний з цегляним фундаментом, має 2 ходи. Будинок складається з 8 кімнат загальною площею 110 кв.м.
У Лебедині Михайло Петренко працював повітовим стряпчим (місцевим прокурором). В січні 1853 М.М. Петренку було присвоєно чин титулярного радника. Він брав участь у Кримській війні і в 1856 був нагороджений бронзовою медаллю «В память войны 1853-1856 годов».
За переказами, що збереглися в родині Петренків, у червні 1859 Михайло Миколайович зустрічався з Тарасом Шевченком, коли він гостював у Лебедині.
Помер Петренко у Лебедині, 25 грудня 1862 (6 січня 1863) року, у чині колезького асесора. Похований на Покровському кладовищі м. Лебедина (точне місце поховання невідоме). Нащадки М.М. Петренка жили і працювали в Лебедині та на Лебединщини. У 1911 онук Б.М. Петренко продав родинний будинок купцеві Воскобойникову.
12 листопада 1992 на будинку була встановлена чавунна дошка (0,3 х 0,6 м) з меморіальним написом (автор тексту В.Г. Дудченко, відлито на Лебединському заводі поршневих кілець).У наш час будинок використовується як житловий.
Текст на дошці: «У цьому дубинку з 1849 по 1862 р.р. жив видатний український поет-романтик ПЕТРЕНКО МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ. 1817 р. 1862.».
Через рік, за наполяганням Лебединського осередку «Народного Руху» і безпосередньо його голови, письменника Бориса Івановича Ткаченка вулицю Постишева в Лебедині перейменовано на вулицю поета-романтика, автора всесвітньо відомої пісні-романсу «Дивлюсь я на небо…» М. Петренка.
Художній музей
Джерела і література:
- Овчаренко І.М. «Йому жити у віках» /Михайло Петренко/. – Слов’янськ: «Вісті», 1997.- 40 с.
- П’янков В.О. «Поет-романтик Михайло Петренко» // Пьянков В.А. «В потоке лет».- С.: Корпункт, 1998 . – С. 80-91.
- Садівнича Н.О. Потужність і різнобічність таланту // Сумський календар «1997. Науково-популярне видання. – Суми: видавництво мистецького центру «Собор», 1996. – С. 92-95.
- Скакун В.П. «Літературна Сумщина». – К.: Муз. України, 1995. – С. 119-121.
- Шкурка М. «Михайло Петренко та його безсмертна пісня «Дивлюсь я на небо». Електронний ресурс. Точка доступу – file:///C:/Users/Asus/Downloads/Almpolt_2012_1_44%20(1).pdf
- Шептій К. «Його книжки «ходили по руках» // Вітчизна. – 1989. – № 6. – С. 166-170
