(за матеріалами Ю.В.Голода)
1867 – в місті було створено перше Лебединське споживче товариство.
1868 – в цей рік на території Лебединського повіту існувало 15 початкових шкіл, в яких навчалось 475 хлопчиків і 24 дівчинки.
1868 – на Базарній площі в Лебедині були знесені злиденні та без усякої системи розташовані дерев’яні лавки з крамом. На їх місці, на кошти купців, побудовані кам’яні торгові «гостині ряди» (І.П.Рожевецький “Як мало ми знаємо про себе”, газета «Життя Лебединщини» 14.11.1992 р. № 93)
1868 – в Лебедині проживало: 7967 чоловік і 7265 жінок, разом 15232 особи. Фабрик і заводів в Лебедині було: салотопних – 3, маслобійних – 19, пивоваренних – 1, цегельних – 4. Річний оборот на цих підприємствах досягав до 12 тис. крб. сріблом. (Лебедин. Збірник архівних документів і матеріалів. Харків, 1997).
1868 – по парафіях восьми Лебединських церков, грамотних було 896 із 12597 осіб.
12 травня 1869 – була відкрита жіноча чотирикласна прогімназія.
1869 – відкрилися нові початкові школи в селах Василівка, Штепівка, Боброве. Закрились в Рябушках, Межирічі, Червленому, Кургані.
25 вересня 1870 – лебединська жіноча прогімназія була реорганізована у чоторирічну гімназію, з підготовчим класом. Начальницею прогімназії була призначена німкеня Блюмель.
1870 – в Лебединському повіті у дворян було 104123 десятин землі, у селянських громад 134402 десятини.
1870 – в Лебединському повіті було 2598 тютюнових наділів з 824 десятин.
1870 – в Лебедині працювали наступні заводи:
– пивоваренний завод купця Воскобойникова, обіг у 840 крб.;
– цегельний завод міщанина Горошка на Вознесенському вигоні, обіг у 1800 крб.;
– цегельний завод купця Комісаренка на Іллінському вигоні, обіг у 1400 крб.;
– салотопенний завод купця Стешенка, обіг у 2000крб.
– салотопенний завод купця Комісаренка, обіг у 500 крб.;
– свічковосковий завод купця Лавренка, обіг у 7000 крб. (Лебедин. Збірник архівних документів і матеріалів. Харків, 1997).
1874 – створено Товариство взаємного кредиту Лебединського повітового земства.
1876 – з ініціативи повітового справника Івана Миколайовича Писаревського, Майданна площа в Лебедині була засаджена під парк, але місцевість там була сира, болотиста і публіка туди не ходила. Врешті решті, у 1902 р. парк вирубали (І.П. Рожевецький. Як ми мало знаємо про себе.// Ж.Л. 14.11. 1992).
1878 – в Лебедині працювали наступні заводи:
– цегельний Покровської церкви. Майстрів – 6, чорноробочих – 2, виготовлено 215 000 штук цегли по 6 крб. 50 коп. за 1000 штук, на 1397 крб. 50 коп.;
– цегельний купця Г.Ф. Горошка. Майстрів – 2, чорноробочих – 8, виготовлено 250 000 штук цегли по 7 крб. 50 коп. за 1000 штук на 1875 крб.;
– пивоваренний купця Т.В. Стешенка. Вироблено пива 3200 відер по 1 крб. 30 коп. на 4160 крб.;
– салотопенний купця Г.В. Комісаренка. Майстер – 1, робітник – 1, вироблено 200 пудів по 5 крб. на 1000 крб.;
– салотопенний міщанина І.Н. Щетини. Майстер – 1, робітників – 1, вироблено на 1000 крб.
– свічно-восковий купця М.В. Лавренка. Майстер – 1, робочих – 2, вироблено 200 пудів свічок по 24 крб. за пуд, на суму 4800 крб. (Лебедин. Збірник архівних документів і матеріалів. Харків, 1977)
10 (22) травня 1879 – в Лебедині народився Ф.Г. Кричевський – Заслужений діяч мистецтв УРСР, живописець, професор Київського художнього інституту. Помер 30 липня 1947.
15 травня 1879 – в Харкові народився Б.К. Руднєв (на фото ліворуч) – засновник Лебединського художнього музею, інженер-технолог за фахом. Помер 11 грудня 1944 р. в Лебедині.
1879 – народився Олексій Васильович Капніст – граф, поміщик с. Михайлівка, з 1910 р. предводитель Лебединського повітового дворянства. Помер у 1958 р. у Франції.
1879 – в Лебедині почало діяти чотирирічне ремісниче училище: завідувач – Лукашов. Одночасно викладав креслення та малювання; загальноосвітні предмети викладав народний учитель Кравцов; священик Чижевський навчав Закону Божому; майстер Моїсеєнко та Орлов вчили вихованців ремеслу теслі й чоботаря; тут їх навчали і співам.
1881 – запроваджено гасове освітлення головних вулиць і Базарної площі Лебедина (І.П. Рожевецький. Як мало ми знаємо про себе// Ж.Л.12.12. 1992).
1881 – в Лебедині створено гурток народознавців на чолі з колишнім учнем Сумського реального училища Іваном Гурноженком та цеховим майстром Марком Головком: гурток поширював революційну літературу, вів пропаганду серед робітників міста.
9 (21) липня 1882 – на хуторі Семиротівка, біля с. Рябушки народився Давид Давидович Бурлюк – художник, один із засновників футуризму в Росії, поет, критик. Помер в США 15.01.1967.
1882 – у графа В.О. Капніста, в Лебединському повіті було 4787 родових десятин землі.
1882 – в Лебедині ліквідований народницький гурток, його керівників заарештували і засудили.
1883 – пивоварний завод в Лебедині належав купцеві 2-ї гільдії Тимофію Васильовичу Стешенку. Пиво продавалося на місці, за відро по 1 крб. 20 крб. Продано пива 3000 відер на суму 3600 крб. сріблом. Майстрів – один (єврей), помічник його (єврей) та троє робітників вільнонайманих.
Свічно-восковий завод в Лебедині належав дружині купця 2-ї гільдії Дарії Семенівні Лавренко. Віск продавався на місці по 18 крб. за пуд, продано за рік 185 пудів; свічок по 23 крб. за пуд на суму 4255 крб. сріблом. Майстер – 1, робітників – 2, вільнонаймані росіяни.
1884 – в Лебедині відкрита пошта.
1884 – народився Олексій Андрійович Красовський – поміщик с. Куличка, художник, колекціонер. Після 1917 емігрував в Угорщину.
1885 – в Лебедині заснована друкарня, власником якої був Мойсей Коган – міщанин міста Костянтинограда Полтавської губернії, в Лебедині проживав з 1871. Палітурний майстер. В 1917 друкував першу місцеву газету «Лебединские известия», на початку ХХ століття мав книжковий магазин.
17 серпня 1887 – графиня Варвара Василівна Капніст звернулася із клопотанням в раду Харківського товариства сільського господарства щодо відправки трьох килимів мешканки Лебедина Параски Василівни Антонової на Всеросійську сільськогосподарську виставку.
16 червня 1889 – в Лебедині проїздом зупинявся письменник А.П. Чехов (через Лебедин він проїздив також в червні 1888 і в кінці серпня 1888).
9 (21) грудня 1889 – в Лебедині народився Стефан Андрійович Таранушенко – мистецтвознавець, автор монографії «Деревяна монументальна архітектура Лівобережної України» (1976), професор, в’язень ГУЛАГу (1933-1936). Помер 13 жовтня 1976.
5 червня 1893 – композитор Сергій Васильович Рахманінов пише з Лебедина першого листа до московської знайомої Скалон Наталії Дмитрівни: літо 1893 він провів у Лебедині, жив у купців Лисікових – Якова Миколайовича (помер 1900) та Євдокії Никифорівни (померла 1902).
25 серпня 1893 – останній лист Рахманінова з Лебедина. Тут він написав 13 музичних творів. (На фото, праворуч, альтанка в маєтку Лисікових, що побудована спеціально для Сергія Рахманінова. В центрі – сам великий композитор та піаніст).
22 жовтня (3 листопада) 1894 – перший потяг прибув на залізничну станцію «Лебединська». Остаточно здана в експлуатацію залізнична лінія Боромля – Лебедин у 1895. Ініціатор і натхненник будівництва цієї колії – голова земства Я.В. Кучеров. Довжина дороги 35 км., керівник будівництва інженер Биховець.
12 (24) січня 1894 – в Лебедині народився оперний співак – бас Стешенко Іван Никифорович – соліст Харківського театру опери й балету (1931 – 1934 Харківської філармонії). Помер 3.05. 1937.
1894 – в Лебедині проживало 18386 мешканців (8992 чоловіків та 9394 жінок), дворян 212, духовних 51, почесних громадян 83, купців 202, міщан і цехових 5980, державних селян 10865, військових 972, інших станів 21; православних 1814, католиків 45, іудейського закону 161. Будинків в Лебедині 2494, в т.ч. кам’яних – 72, приватних житлових будинків – 2356, лавок -11.
В Лебединському повіті мешканців 160485 душ: дворян – 820, духовних осіб – 533, почесних громадян – 53, купців – 112, міщан і цехових – 3885, селян – 142010, військових станів – 12931. Українців – 126000, росіян – 32000, євреїв -1848.
Коней – 37931, великої рогатої худоби – 30803, простих овець – 63790, тонкорунних овець – 1176, свиней – 28688 голів.
Фабрик і заводів було 23, із них: цегляних – 6, винокурних – 5, цукрових – 4, салотопних – 3, вапняковий – 1, воскобійний – 1, друкарня – 1. Робітників – 1882, обіг коштів – 3 216 631 крб. (тільки цукрові заводи на 3 088 023 крб.).
1895 – Лебединський повіт поділено на 7 лікарняних дільниць. В повіті на той час було лише 2 лікарні – в Лебедині на 20 ліжок і приймальна палата в с. Ворожба на 16 ліжок. В складі медперсоналу було 7 лікарів, 36 фельдшерів, 8 повитух (акушерок з неповною медичною освітою) і 1 фельдшерка – акушерка.
1897 – в Лебедині мешкало – 14206 душ, будинків – 2579, 1 богадільня на 8 душ. Ремісників було 774 чол. (малярі, покрівельники, ковалі, бондарі).
Шлюбів зареєстровано – 73, народилося 594 дитини, померло 406 чол.
В Лебединському повіті землі селянської надільної 137,4 тис. десятин, приватної – 125,3 тис. десятин, орної землі 1854 тис. десятин, сіножаті – 22,8 тис. десятин, лісу – 38,1 тис. десятин.
Населення – 178 659 душ.
Заводів і фабрик налічувалось 56, вироблено продукції на 5 024 тис. крб. Працювало 2819 робітників.
Лікарень – 3 на 45 ліжок, богаділень – 5, волостей – 28, сіл – 299.
Зібрано зерна – 7,7 млн. пудів, картоплі – 2,2 млн. пудів, льону – 26 тис. пудів, коноплі – 76 тис. пудів. Під буряком – 9, 8 тис. десятин.
Тваринництво: коней – 40 859 голів, великої рогатої худоби – 36 222, овець – 58 406, тонкорунних – 8 366, свиней – 39 703.
1899 – в Лебединському повіті Харківської губернії встановлено телефонний зв’язок: вперше серед сільських місцевостей Російської імперії, телефони зявилися в державних установах Лебедина, в маєтках Капніста в Михайлівці та Глазенапа у Василівці.
1899 – в Лебединському повіті зареєстровано 1167 шлюбів, народилася 7201 дитина, померло 5535 чол. (приріст 1616 людей).
1901 – в Лебедині проживало 15 595 мешканців.
Продовження далі…