Одноповерховий дерев’яний будинок розташований в південно-східній частині Лебедина в оточенні одноповерхової садибної забудови. Південним фасадом будинок виходить на червону лінію забудови вулиці Леоніда Батютенка, яка попередньо називалася «Середівка», та повернутий до вулиці «чолом», тобто продольним фасадом. За хатою закріплена назва «хата сотника Івана», що пов’язано з історією її будівництва.
Побудований будинок із соснового брусу у 1860-1865 рр. з повторним використанням матеріалу розібраного у фортеці будинку лебединського сотника, що знаходився в районі нинішньої вулиці Героїв Майдану (раніше – вулиці Сумської). В інтер’єрі будинку, на одному із брусів, з якого складена внутрішня стіна, зберігся різний сволок хати сотника Івана із згадуванням цього ім’я та датою «1737». На початку ХХ століття будинок належав міщанину Мовчану.
В архітектурному плані будинок має прямокутну форму, розміром 8 х 12,5 м. Має він нетипово широкий корпус з ганком на західному і тамбуром на північному фасадах. Планування анфіладне, і відноситься до типу «дві хати підряд», в варіанті ускладненому під впливом міського поміщицького житла. На даний час дерев’яними перегородками будинок поділено на 7 приміщень, із них 5 – житлові кімнати. В середині будинку збереглися дві первісні печі, що приблокованні до внутрішньої продольної стіни. Печі мають залишки керамічної плитки, що використовувалася у якості декору.
Стоїть будинок на високому цегляному фундаменті, стіни зрублені «в лапу», в екстер’єрі обмазані глиною і побілені, в інтер’єрі первісно були «митими», тобто без обмазки, та на даний час – поштукатурені та побілені. Дах високий, чотирьохскатний. Первісно, по дерев’яним стропилам, був покритий соломою, нині – шифером. Великі прямокутні вікна обрамлені дощатими наличниками, пофарбованими в червоно-охристий колір, ніколи не мали віконниць. Збереглися вони лише на вікнах «причілкового» (західного фасаду). Яскраво пофарбовані вікна з віконницями були акцентом художнього рішення екстер’єру будинку. Також в його композиції важливу роль відіграє чотирьохколонний ганок з трикутним фронтоном та різним карнизом на західному фасаді.
Пам’ятник є рідкісним зразком міського житлового будинку етнографічного регіону Слобожанщини, що зберігся до цього часу. В 1992 році об’єкт був визнаний пам’яткою архітектури місцевого значення (рішення виконкому Сумської обласної ради від 28.12.1992 р. № 349), охоронний номер 280-СМ.
Художній музей
за матеріалами архітектурного паспорту
