Будівля розташована на центральній площі міста в оточенні історичної забудови. Побудована в 1913-1915 рр. як міська управа та пожежна каланча. Автор проекту залишається невстановленим.
Двоповерхова будівля з підвальним приміщенням побудована із керамічної цегли. Оштукатурена, має пласкі перекриття. Будівля витягнута в довжину ділянки, прямокутна в плані об’єму. Симетрія порушена зміщенням направо по фасаду ризаліта з високою двоярусною баштою. В радянські часи з південної сторони була зведена добудова з зальним приміщенням в один поверх. Внутрішнє планування старої частини будівлі – коридорне двостороннє, на першому поверсі правого крила облаштований зал для розміщення пожежної команди.
Будівля виконана в формах раціонального модерну. В основу об’ємно-просторової структури, характерної для громадських та промислових споруд каркасного типу, покладена система вертикальних опор, яка проходить через поверхи та виражена на фасаді вертикальними тягами-пілястрами між широкими віконними прорізами, що займають максимум площини стін. Це домінуюча тема фасаду, посилена вираженим в композиції монументальним призматичним об’ємом башти над ризалітом.
Чотиригранна у нижньому та восьмигранна у верхньому ярусі башта з оглядовим майданчиком, завершена покрівлею купольної форми з заломом. Центр ризаліта з головним входом зафіксований балконом другого поверху з напівциркульними вирізами огорожі на масивних консолях та високим аттіком. Архітектурне рішення бокових частин фасаду – асиметричне: лівий кут підкреслений невеликим виступом стіни з трьома вузькими вікнами та аттіком, правий – широкою пілястрою. Чергування пілястр продовжено в аттіках, та переходить в стовпці парапету над карнизом. В оформленні фасаду використані трійні вертикальні тяги та розетки, сухарі над вікнами другого поверху, окремі орнаментальні вставки геометричного малюнку.
В добудові повторені пропорційні співвідношення основного об’єму (розміри вікон, ділення фасаду пілястрами).
Характерний приклад громадських споруд, виконаний в формах раціонального модерну. В забудові центру міста є містобудівним акцентом.
В різний час будівля за адресою: Соборна площа, 11 використовувалася для розміщення Міської управи, Лебединського художнього музею, фельдшерського училища, тощо. Сьогодні частина будівлі передана розпорядженням Кабінету Міністрів України судовій адміністрації, а іншу частину займає самостійна державна пожежна частина № 18 м. Лебедина.
В 1988 році будівля була визнана пам’яткою архітектури місцевого значення (рішення виконкому Сумської обласної ради від 20.05.1988 р.), охоронний номер 98-СМ.
Художній музей