«Одним із малодосліджених аспектів розвитку української культури Харківської губернії другої половини ХІХ початку ХХ ст. є діяльність, спрямована на розвиток видавничої справи. Адже друкарні завжди були ідеологічними центрами, які акумулювали й поширювали науку, культуру, освіту…
У Державному архіві Харківської області зберігається документ: прохання про відкриття Лебединської друкарні М.Є. Когона від 18 листопада 1881: «Проживая в городе Лебедине более десяти лет и занимаясь постоянно переплетных дел мастерством, выполняя заказы как для всех присутственных мест г. Лебедина, так и по уезду оного, в настоящее же время для более успешной постановки заказов я, с согласия жителей города Лебедина и уезда оного, предложил открыть в городе Лебедине типографию с одной скоропечатной машиной».
На що було отримано відповідь від 3 березня 1884: «Моисею Ехелеву Когану согласно прошению его для представления господину Харьковскому губернатору в том, что на открытие им, Коганом, в г. Лебедине типографии со стороны городской управы препятствий не встречается». Так, 25 грудня 1884, за підписом Харківського губернатора було видано свідоцтво на право відкриття друкарні у м. Лебедин.
Після подій революції 1905 у Лебедині по провулку Пархоменкова, відкривається друкарня селянина О.Г. Солодовникова, з дозволу Харківського губернатора від 26 липня 1908 за № 5102. Півтораповерховий будинок на розі нинішніх вулиці Миколаївської (колишня – Щербакова) та провулку Мудрого зберігся до наших днів. Обсяг робіт у друкарні Солодовникова був меншим, кількість працюючих невелика. Крім російського шрифту, тут були каси з українським алфавітом. Послугами цієї друкарні користувалися земська і волосні управи, господарі майстерень, млинів, заводів, а також духовенство. У 1921 обидві друкарні були об’єднані. Все обладнання перевезли у приміщення друкарні М.Є. Когона…
Події лютневої буржуазно-демократичної революції спонукали Лебединську повітову земську управу випускати у друкарні М.Є Когона, свою газету. Назвали її «Лебединские известия». Видавцем її став І.І. Мінберг, зять М.Є. Когона, редактором — П. Граціанов — санітарний лікар, представник земства. 1 квітня (за старим стилем) 1917 у друкарні Когона вийшов перший номер цієї газети. Проіснувала недовго — у 1919 була закрита.
Найперші друковані праці Лебединської друкарні М.Є. Когона та Солодовникова вийшли у 1887. Це були «Журналы очередных и экстренных собраний за 1886 год». Серед образотворчих видань цієї друкарні «Каталог першої виставки української старовини» (1918). Серед науково — виробничих видань «Отчет по агрономическим мероприятиям Лебединского уездного земства за 1911 год»…
Найцікавішим архівним документом є документ про появу у Лебедині у 1909 свого рекламного видання: «Торгово-промышленный листок обьявлений»…
Історія видавничої справи — вельми цікава і непересічна сторінка культурно-духовного процесу. Перлини людської думки, народжені і виплекані, зокрема на Україні, завжди збуджували і живили наш розум. Дорогу у життєвий шлях їм давали видавці та друкарі…».
Надія Подоляка/ Nadiya Podoliaka, виписки з «Історіїї видавничої справи Харківської губернії» (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.). Cумський історико-архівний журнал №1. 2005.
