На архівній фотосвітлині 1910 року – випускний клас лебединської жіночої гімназії. Фото виконано на ґанку будинку управляючого Михайлівським маєтком поміщиків Іваненка та Капніста – Федора Прохоровича Ільченка (Прохоренка), в чиїх приміщеннях в перші роки свого існування знаходилася лебединська жіноча гімназія (з 1869 по 1881). Будинок зберігся до наших днів, й знаходиться в міському сквері Павла Полуботка.
Світлина була передана в дар Лебединському міському художньому музею імені Б.К.Руднєва у 2018 році, сумським колекціонером Сергієм Гуцаном, разом з іншими історичними фотосвітлинами, що увійшли до експозиції виставки «Згадай себе 100 років тому…».
Лебединська жіноча гімназія бере свій початок наприкінці 1868 року (за іншими джерелами – 12 травня 1869), коли в місті була відкрита чотирикласна жіноча прогімназія. Пізніше, за клопотанням Лебединського повітового земства та відповідно до Положення Міністерства народної освіти Російської імперії від 24 травня 1870 року «Про жіночі гімназії і прогімназії», прогімназія була реорганізована у семирічну гімназію.
В перші роки свого існування гімназія розміщувалася в приміщеннях, які належали Федору Прохоровичу Ільченку (Прохоренку), що був управляючим Михайлівським маєтком поміщиків Іваненка та Капніста. Начальницею гімназії тоді була німкеня – Блюмель. З 12 червня 1869 року опікункою жіночого училища стала дружина предводителя дворянства Лебединського повіту Василя Олексійовича Капніста – Варвара Василівна Капніст.
З часом кількість дітей у прогімназії почала збільшуватися, тому постало питання про побудову нового приміщення. Для цього, у 1878 році земство викупило у селянина Руденка ділянку землі за 800 крб., де у 1881 році було побудоване просторе приміщення для жіночої прогімназії. В цей час її очолювала Наталія Ксаверіївна Булатович. Для обладнання приміщення міська Дума також виділила 2 тис. рублів. Саме цей рік офіційно вважається початком історії сучасної ЗОШ №1.
1 липня 1903 року земська управа ухвалила рішення про перетворення прогімназії у 7-класну жіночу гімназію. Підпорядковувалась гімназія Міністерству народної освіти та, безпосередньо, попечителю Харківського навчального округу. Керівництво гімназією здійснювали начальниця гімназії, педагогічна і попечительська рада. Директором гімназії була призначена Марія Олександрівна Іванова. Згідно «Положення про жіночі гімназії» учителями працювали лише особи, що мали вищу освіту.
Віддавати своїх дочок до гімназії було престижно, незважаючи на те, що за навчання доводилося платили: у молодших класах – 30 крб. на рік, а в старших – 40 крб. Фінансувався заклад також за рахунок коштів місцевого земства та допомоги Міністерства народної освіти.
До навчання приймалися дівчатка з 9 років. Повний курс становив сім років. У гімназії викладалися Закон Божий, російська словесність, історія, географія, природознавство, арифметика, французька та німецька мови, малювання, рукоділля, музика, співи і танці.
Ліквідована гімназія була Постановою народного комісаріату освіти про введення єдиної трудової семирічної школи в 1920 році.
Художній музей за матеріалами:
- Подвезько А.І. «Історія: Лебединська жіноча гімназія». Сайт Лебединського міського художнього музею.
- Сумський обласний державний архів. «Лебединская женская гимназия г. Лебедин, Лебединского уезда, Харьковской губернии», фонд № 509.
- Харківський календар на 1913 р. Видання Харківського губернського статистичного комітету.
- І.П. Рожевецький «Лебедин – 70 лет тому назад», 1929 р.
- Сайт ЗОШ №1. Історія школи «Від заснування до наших днів».
